Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Рострогуєв О.М. - керівник, відповідача: Бичек В.А. - дов. від 06.03.13, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.13 у справі №5011-22/19094-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" про стягнення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" 121055 грн. боргу, 121,72 грн. інфляційних втрат та 1843,31 грн. - 3 % річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості наданих рекламних послуг згідно з договором №21062012 від 21.06.12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.13 (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 121055 грн. боргу, 1518,14 грн. - 3% річних, 121,05 грн. інфляційних втрат. Господарський суд виходив з наявності у відповідача заборгованості за спірним договором. У стягненні 0,67 грн. інфляційних втрат і 325,17 грн. - 3% річних відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.13 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркарго", яке просить судові рішення у справі скасувати в частині стягнення з відповідача 121055 грн. боргу, 1518,14 - 3% річних, 121,05 грн. інфляційних втрат та відмовити у позові в цій частині. Скаржник не погоджується з висновками судів про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором. Водночас товариство вказує на помилковому, на його думку, розрахунку судами суми інфляційних втрат у спірному періоді.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.06.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркарго" - замовником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." - виконавцем було укладено договір №21062012 на проведення рекламної кампанії. За умовами цього договору виконавець зобов'язався власними силами та/або з залученням субпідрядників упродовж строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію в інтересах замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника на території України на поверхнях спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у додатках до договору, а замовник, в свою чергу, вчасно і у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця. Вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії, розцінок (тарифів) виконавця і встановлюється сторонами в додатку до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. Вартість рекламної кампанії, з урахуванням податків, визначається в національній валюті (пункти 4.1.1, 4.1.3 договору). Сторони обумовили, що розрахунок за договором здійснюється за передоплатою (пункти 4.2.1, 4.2.2). Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.12. Додатком №1 до договору сторонами було погоджено резервування відібраних замовником поверхонь конструкцій на строк проведення рекламної кампанії під назвою: "Продаж квартир у ЖК "Східна Брама", із зазначенням адрес місцезнаходження таких конструкцій та загальної вартості рекламної кампанії. Господарськими судами також установлено, що позивач на виконання умов спірного договору надав відповідачеві послуги з розповсюдження (розміщення) реклами на загальну суму 221055 грн. Установили суди і те, що ці послуги були відповідачем прийняті за актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №21062012 від 31.07.12, який відповідач підписав без зауважень і заперечень та скріпив печаткою. Відповідач, як установили суди, повинен був сплатити за отримані послуги 26.07.12. Проте, він за спірні послуги розрахувався частково, в сумі 100000 грн., відтак його борг складає 121055 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, котра останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" 121055 грн. боргу, 121,72 грн. інфляційних втрат та 1843,31 грн. - 3 % річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вже зазначалося і це установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, позивач за умовами спірного договору надав відповідачеві послуги з проведення рекламної кампанії на загальну суму 221055 грн. Установили господарські суди і те, що ці послуги були відповідачем прийняті за актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №21062012 від 31.07.12; що відповідач за отримані послуги повинен був розрахуватися 26.07.12. Проте спірні послуги були оплачені відповідачем лише частково в сумі 100000 грн., відтак, його борг складає 121055 грн. Враховуючи установлений судами факт надання позивачем спірних послуг за договором від 21.06.12 та часткової сплати відповідачем вартості отриманих ним послуг, колегія суддів погоджується з висновками судів про підставність стягнення з відповідача несплаченої суми боргу та 3% річних і інфляційних втрат (у зменшеному судом розмірі). Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про помилковість, на його думку, здійсненого судами розрахунку суми інфляційних втрат у спірному періоді, не може бути підставою для скасування постанови у справі. Цьому доводу надавалася оцінка апеляційним господарським судом та він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установили суди, індекс інфляції у вересні 2012 року становив 100,1%, саме за цей період він і був стягнутий судами. Решта доводів касаційної скарги не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

В частині відмови у стягненні з відповідача 0,67 грн. інфляційних втрат і 325,17 грн. - 3% річних судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією судів не переглядалися.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.13 у справі №5011-22/19094-2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" - без задоволення.