Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В. (доповідач) суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.13 у справі №5028/5/50/2012(5028/11/59/2012) за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про стягнення 10 319,53 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Максак Т.Л. - за дов. від 07.02.13;

від відповідача: Олексієнко О.П. -наказ №1, директор.

Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради у жовтні 2012 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" 9508,79 грн - боргу зі сплати орендних платежів з урахуванням інфляційних втрат, 175,67 грн - пені, 35,13 грн - 3% річних, 600,00 грн - вартості послуг з незалежної оцінки орендованого майна. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що судовими рішеннями у іншій справі №5028/15/150/2011 врегульовані розбіжності сторін при укладенні договору оренди нерухомого майна №66, котрі набули чинності з 21.11.11. Позивач зазначав, що ним за користування орендованим приміщенням з 21.11.11 до 30.06.12 виставлялись відповідачеві рахунки, однак останнім вони сплачені частково, що і стало підставою позову. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 12, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 525, 526, 625, 629, 638, 649, 762 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 187, 193, 285, 286 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.12.12, ухваленим суддею Романенко А.В., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів у спірний період за договором №66, що визнав також підставою для стягнення пені та річних. Водночас, суд зазначив про доведеність вимог щодо відшкодування відповідачем 600,00 грн - вартості послуг з проведення незалежної оцінки орендованого майна, оскільки обов'язок відповідача зі сплати цих коштів передбачений договором. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 187, 193, 285, 286 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Федорчука Р.В. - головуючого, Лобаня О.І., Майданевича А.Г., постановою від 13.03.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій поросить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 210, 220, 640, 649, 764, 793, 794 Цивільного кодексу України, статей 12, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 187 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, скаржник не погоджується з чинністю договору оренди №66 та вважає, що цей договір не породжує для сторін прав і обов'язків.

Від Управління комунального майна Чернігівської обласної ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" 9508,79 грн - боргу зі сплати орендних платежів в період з 21.11.11 до 30.06.12 з урахуванням інфляційних втрат, 175,67 грн - пені, 35,13 грн - 3% річних, 600,00 грн - вартості послуг з незалежної оцінки орендованого майна. Спірні правовідносини виникли з приводу непроведення відповідачем розрахунків за користування орендованим нерухомим майном, що належить до комунальної власності, тому до предмета доказування при вирішенні даного спору входить установлення судами обставин щодо наявності між сторонами договірних правовідносин з оренди, факту передачі позивачем об'єкта оренди відповідачеві, виконання чи невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 цієї статті визначено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, зокрема з договорів та інших правочинів. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , так і норми Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) . Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. За приписами статті 19 цього ж Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір оренди є оплатним, оскільки наймодавець за виконання своїх обов'язків з передачі майна наймачеві має отримати від останнього зустрічне виконання у вигляді сплати орендних платежів, отже договір оренди є двостороннім, оскільки в ньому наявні два зустрічні обов'язки обов'язок наймодавця передати майно в користування наймачеві та обов'язок наймача вносити орендну плату. З матеріалів справи убачається, що підставою позову Управлінням визначено договір оренди нерухомого майна від 01.11.11 №66, укладений між Управління комунального майна Чернігівської обласної ради - орендодавцем та Приватним акціонерним товариством "Кінотехпром" - орендарем, за умовами якого орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, розташованій в місті Чернігів на вул. Любецькій, 66. Загальна площа приміщень складає 361,3 кв.м. Як установлено судами попередніх інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, обставини щодо правомірності вказаного договору були предметом розгляду при вирішенні спору у іншій справі №5028/15/150/2011 і рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.12 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.12 установлено, що договір оренди нерухомого майна від 01.11.11 №66 є укладеним з 21.11.11. Таким чином, судовим рішенням у названій справі установлений факт укладення договору оренди №66, котрий відповідно до приписів чинного законодавства породжує для сторін права та обов'язки визначені цим договором і цей факт у розумінні приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного доведення при вирішенні даного спору. Дослідивши умови вказаного договору, судами попередніх інстанцій установлено, що пунктом 2.1 цього договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у вказаний у договорі термін, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном. Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що розмір та порядок розрахунку орендної плати сторонами визначено у додатку №1 до договору, і становить за базовий місяць розрахунку - 1563,02 грн. Пунктом 3.6. сторони встановили, що орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця, згідно виставлених орендодавцем рахунків у співвідношенні: 70% - до обласного бюджету, 30% - орендодавцю, згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Пунктом 3.7 договору сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації, і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. Згідно з пунктом 5.1.3 договору орендар зобов'язаний сплатити вартість послуг з проведення незалежної оцінки об'єкта упродовж семи днів з моменту укладення договору. Як установлено судами попередніх інстанцій, орендоване за договором оренди №66 нерухоме майно передано відповідачеві за актом прийому-передачі, котрий підписаний обома сторонами. Судами установлений і факт користування відповідачем орендованим майном. Установлено судами і те, що позивачем на виконання умов укладеного за рішенням суду договору оренди №66, виставлено відповідачеві рахунок від 10.08.12 №0000000509 на сплату орендної плати за період з 21.11.11 до 30.06.12 року на суму 9 499,23 грн (70% до обласного бюджету - 6 649,46 грн та 30% орендодавцю - 2 849,77 грн) та рахунок від 06.07.12 №1 на суму 600,00 грн на відшкодування вартості послуг з проведення незалежної оцінки орендованого майна. Між тим, як установлено судами, відповідачем розрахунки за користування приміщенням не проведені, вартість послуг з проведення незалежної оцінки не сплачена, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Довід скаржника про те, що договір не є вчиненим, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, по-перше, факт укладення спірного договору оренди установлений судовим рішенням у іншій справі, по - друге, судами установлений факт виконання сторонами умов договору, зокрема передачі позивачем орендованого майна і приймання його відповідачем. Виходячи з того, що судами установлений факт користування відповідачем орендованим майном, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.13 у справі №5028/5/50/2012(5028/11/59/2012) залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" залишити без задоволення.