Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Крікус С.А. - дов. від 20.05.13, відповідача-1: Корнєв В.М. - дов. від 03.09.12, відповідача-2, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.13 у справі№18/1389/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" до третя особа 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект" 2. Приватного підприємства "Геркон" Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррос-Д" про стягнення 400000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект" та Приватного підприємства "Геркон" 400000 грн. боргу. Позивач посилався на те, що він згідно з договором про відступлення права вимоги від 27.10.07, укладеним між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррос-Д", набув права вимоги до боржника (відповідача-1) та став кредитором за договором про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг №07/06 від 25.06.07 (сторонами у якому є відповідач-1 і третя особа). Водночас, позивач вказував на те, що зобов'язання за договором №07/06 від 25.06.07 були забезпечені порукою (договір поруки №4ДП від 17.10.07, укладений між відповідачем-2 і третьою особою).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 11.12.12 (суддя Киричук О.А.) позов задовольнив. Стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 400000 грн. боргу. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем-1 вартості послуг, наданих за договором про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг №07/06 від 25.06.07, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.10.07. При цьому судом було враховано те, що зобов'язання за спірним договором про надання послуг були забезпечені порукою. Суд керувався приписами статей 241, 509, 510, 525- 527, 553, 554, 599, 610, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 11.03.13 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасував. В позові відмовив. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що заміна кредитора у зобов'язання не відбулася. Позивач не набув права вимоги за договором про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг №07/06 від 25.06.07, оскільки договір про відступлення права вимоги від 27.10.07, як установив суд, є неукладеним. Цей договір не скріплювався печаткою первісного кредитора - ТОВ "Феррос-Д", а підпис гендиректора на ньому підроблений. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано висновок судово-почеркознавчої експертизи №9195 від 24.10.12. Апеляційний господарський суд також дійшов висновку про те, що спірний договір про відступлення права вимоги не схвалювався третьою особою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 204, 207, 241, 638 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України. Товариство вказує на те, що спірний договір про відступлення права вимоги підписаний сторонами, ними виконувався, а відтак вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про неукладеність цього договору.

Від відповідача-1 судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.06.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррос-Д" (третьою особою) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект" (відповідачем-1) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг №07/06. За цим договором ТОВ "Феррос-Д" надав, а ТОВ "Хіммашпроект" отримав послуги на загальну суму 400000 грн. згідно з актами здачі-приймання робіт. Крім того, 17.10.07 був укладений договір поруки, за яким Приватне підприємство "Геркон" поручилося перед ТОВ "Феррос-Д" за виконання усіх зобов'язань ТОВ "Хіммашпроект" (відповідача-1) за договором №07/06 від 25.06.07. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект" та Приватного підприємства "Геркон" 400000 грн. боргу. При цьому, позивач вказував на те, що він за договором про відступлення права вимоги від 27.10.07 (сторонами в якому є позивач і третя особа) набув права вимоги та став кредитором за договором про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг №07/06 від 25.06.07 (зобов'язання за яким були забезпечені договором поруки від №4ДП від 17.10.07). Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" у задоволенні його вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неукладеність договору про відступлення права вимоги від 27.10.07 та, відповідно, ненабуття позивачем права вимагати від відповідача-1 та поручителя виконання зобов'язань з оплати послуг за договором №07/06 від 25.06.07. Як установлено апеляційним господарським судом та підтверджено матеріалами справи, позовна вимога ґрунтується на договорі про відступлення права вимоги від 27.10.07. В процесі розгляду спору Господарським судом Полтавської області була призначена судово-почеркознавча експертиза у цій справі (ухвала господарського суду першої інстанції від 29.08.12). За результатами дослідження експертом було складено висновок №9159 від 24.10.12, в якому відбито, що підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррос-Д" на договорі про відступлення права вимоги від 27.10.07 (на якому ґрунтується позовна вимога) виконаний не генеральним директором Цебою С.В., а іншою невідомою особою з намаганням наслідування його справжнього підпису. Цей договір не скріплений печаткою товариства. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції установив, що договір про відступлення права вимоги від 27.10.07 є неукладеним. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Поняття та види правочинів унормовані статтею 202 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до приписів зазначеної норми Цивільного кодексу України (435-15) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. У розумінні приписів статті 207 Цивільного кодексу України двосторонній правочин вважається таким, що вчинений, якщо він підписаний сторонами. При цьому, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Згідно з приписами статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд визнав недоведеним матеріалами справи факт укладання договору про відступлення права вимоги від 27.10.07, а відтак виникнення та існування між позивачем і третьою особою договірних відносин. Надавши оцінку усім доводам позивача щодо укладення сторонами договору про відступлення права вимоги від 27.10.07, апеляційний господарський суд визнав його неукладеним та таким, що не виконувався. При цьому, суд апеляційної інстанції установив, що договір про відступлення права вимоги не створює відповідних правових наслідків, оскільки він не був скріплений печаткою та підписаний відповідачем-1 (підпис від імені гендиректора на ньому зроблений іншою невідомою невстановленою особою), тобто заміна кредитора у зобов'язанні за договором №07/06 від 25.06.07, шляхом відступлення права вимоги, не відбулась. За таких встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача права на пред'явлення цього позову та стягнення з відповідачів спірних коштів. Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про наступне схвалення спірного договору про відступлення права вимоги та порушення апеляційним господарським судом приписів статті 241 Цивільного кодексу України не є підставою для скасування постанови у справі, з огляду на наступне. Поняття та підстави представництва унормовані статтею 237 Цивільного кодексу України. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Отже, у розумінні приписів наведеної норми представник діє лише в рамках наданих йому повноважень. Тому обов'язковою умовою будь-якого представництва є наявність у представника повноважень. За відсутності повноважень у представника вчинений ним правочин для особи, яку представляють, є неукладеним. Інший наслідок наступає у випадках, коли правочин, учинений особою з перевищенням повноважень. Відповідно до приписів статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Отже, для застосування цієї норми необхідно, по-перше, щоб правочин був вчинений саме представником цієї особи з перевищенням повноважень; по-друге - такий договір може бути здійснений у разі його наступного схвалення. Між тим, як вже зазначалося і це установлено апеляційним господарським судом, від імені ТОВ "Феррос-Д" спірний договір про відступлення права вимоги підписаний невідомою невстановленою особою, тобто особою, яка не мала статусу представника, а відтак не могла перевищити повноваження, які відсутні. Інші доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки спростовуються обставинами встановленими апеляційним господарським судом та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.13 у справі №18/1389/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" - без задоволення.