головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників:позивача Богун Н.М., дов. від 27.12.12 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.13 у справі №923/15/13-г господарського суду Херсонської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" про примусове виконання договору

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" про зобов'язання виконати пункти 1 та 7 Договору №28101/29523-235/7-4-62 від 15.06.12, а саме: виготовити та надати за актом приймання передачі виконаних робіт (послуг) технічні умови інженерного забезпечення електропостачання об'єкта будівництва (реконструкції) електропостачання - базової станції мобільного зв'язку за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 41. Позов вмотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання за договором щодо виготовлення та видачі технічних умов інженерного забезпечення електропостачання об'єкта містобудування та обґрунтовано приписами статей 173, 193, 222 Господарського кодексу України, статей 11, 16, 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.01.13 у справі №923/15/13-г (суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.13 (судді: Головей В.М. - головуючий, Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" виконати пункти 1 та 7 Договору №28101/29523-235/7-4-62 від 15.06.12, а саме виготовити та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" за актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) технічні умови інженерного забезпечення електропостачання об'єкта будівництва (реконструкції) електропостачання - базової станції мобільного зв'язку за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 41. Судові рішення мотивовані тим, що доказів виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо виготовлення та видачі технічних умов інженерного забезпечення електропостачання об'єкта містобудування матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 79, 83 Господарського процесуального кодексу України. Заявник зазначає, що виконання відповідачем договірних зобов'язань з видачі технічних умов на базову станцію мобільного зв'язку, яка розташована на даху будівлі, суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України (435-15) та інших актів чинного законодавства судами не досліджувалась.

Позивач надав відзив та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.06.12 між сторонами у справі укладено договір №28101/29523-235/7-4-62, за змістом якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) зобов'язується виконати роботи (послуги), а саме, виготовити та видати технічні умови інженерного забезпечення електропостачання об'єкта містобудування (потужністю від 5 до 50 кВт) 1 категорії РЕМ упродовж 10 робочих днів (пункт 1 договору). Договірна вартість робіт (послуг) складає 586,39 грн. Пунктом 3 погоджено, що оплата робіт (послуг) замовником проводиться упродовж 5 днів після підписання цього договору. Відповідно до пункту 4 договору, виконавець розпочинає роботу (надає послуги) після проведення оплати замовником. Виконані роботи (надані послуги) передаються від виконавця замовнику по акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) (пункт 7 договору).

Також установлено, що 26.06.12 позивачем було перераховано відповідачу повну вартість робіт у розмірі 586,39 грн., однак виконання робіт (послуг) у строк, встановлений договором, відповідачем не розпочато.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" про зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" виконати умови договору про виготовлення та надання технічних умов інженерного забезпечення електропостачання об'єкта.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та у повному обсязі, натомість, відповідач від виконання робіт (послуг) ухиляється.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, як зазначено судом, заперечення відповідача зводяться, в основному, до того, що виконання відповідачем договірних зобов'язань з видачі технічних умов на базову станцію мобільного зв'язку, яка розташована на даху будівлі, суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , що підтверджується висновком Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Херсонської області. Вказані заперечення були розглянуті та обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують. Не заслуговують на увагу також і твердження заявника щодо порушення судами положень процесуального законодавства, зокрема, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вірно враховано судом, порушення провадження у справі про визнання недійсним договору №28101/29523-235/7-4-62, не є перешкодою для розгляду даної справи з огляду на приписи статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

За вказаних обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи. Судові рішення у справі прийняті у відповідності з нормами права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.