головуючого суддів: С.Могил Є.Борденюк, Н.Капацин, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" на постанову від 04.04.2013 Київського апеляційного господарського судуу справі № 910/2754/1 3за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" до Приватного підприємства "Стройбад" про стягнення 149 513,95 грн В судове засідання прибули представники сторін:позивача Уразгільдєєв Т.Н. (дов. від 11.01.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У лютому 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Стройбад" про стягнення 149 513,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2013 (суддя Ю.Картавцева) позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на таке.

Позовна заява від імені позивача підписана представником ТОВ "ОДІССЕЙ МОТОРС" за довіреністю Уразгільдєєвим Т.Н.

Довіреність, яка додана до позовної заяви, видана ТОВ "ОДІССЕЙ МОТОРС" в особі директора ОСОБА_5, повноваження якого діяти від імені позивача жодним чином не підтверджені, а тому позовна заява повернута судом без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" у поданій до суду позовній заяві зазначає, що "ПП "Стройбад" виконало свої зобов'язання в рамках даного договору (Договір №04/05-12 від 04.05.2012) лише частково, а саме на суму 5 625,00 грн...". Також, зазначено, що "ПП "Стройбад" виконало свої зобов'язання в рамках даного договору (Договір №14/05 від 14.05.2012) лише частково, а саме на суму 37 525,00 грн...".

Оскільки у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутній обґрунтований розрахунок стягуваної суми, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Позивачем об'єднано декілька позовних вимог, що ґрунтуються на різних договорах, а саме Договір №04/05-12 від 04.05.2012 та Договір № 14/05 від 14.05.2012. Вимоги про стягнення грошових коштів фактично за різними договорами базуються на різних підставах виникнення та обґрунтовуються різними доказами. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

До того ж, з поштової квитанції №6008 від 12.02.2013 та опису вкладення, доданих до позовної заяви в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач направив на адресу відповідача не всі документи, додані до позовної заяви. А саме до позову в якості "Додатка" № 10 додана довіреність особи, що підписала позов від 11.01.2013, натомість в описі вкладення у цінний лист в графі "найменування предметів" даний додаток відсутній, що стало підставою для повернення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, додана до позовної заяви квитанція та опис вкладення у цінний лист свідчать про направлення відповідачу кореспонденції за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, проте додані до позовної заяви документи (Договір №04/05-12 від 04.05.2012 та Договір № 14/05 від 14.05.2012, акти про надання послуг), свідчать про те, що відповідач знаходився за іншою адресою, а саме: м. Київ, вул. Колекторна, 3-А.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 (колегія суддів: В.Куксов, П.Авдеєв, С.Гончаров) ухвала господарського суду міста Києва від 13.02.2013 залишена без зміни з посиланням на таке.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком місцевого господарського суду про повернення позовної заяви на підставі п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції визнала необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява направлена відповідачу на неналежну адресу.

Так, додана до позовної заяви поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист свідчать про направлення відповідачу кореспонденції за належною адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, яка зазначена як адреса місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а додані до позовної заяви документи, які свідчать про те, що відповідач знаходився за іншою адресою, не впливають на висновок про направлення копії позовної заяви на належу адресу відповідача.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції визнала безпідставним повернення місцевим господарським судом позовної заяви у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України з огляду на те, що у випадку сумнівів стосовно наявності у Уразгільдєєва Т.Н. повноважень на підписання позовної заяви від імені ТОВ "ОДІССЕЙ МОТОРС", місцевий господарський суд мав витребувати у позивача докази на підтвердження таких повноважень.

Проте, колегія суддів зазначила, що в даному випадку окремі порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до прийняття неправильного рішення, оскільки висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви в цілому відповідає обставинам справи.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "ОДІССЕЙ МОТОРС" посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить ухвалу та постанову у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

До позову в якості "Додатка" № 10 додана довіреність особи, що підписала позов від 11.01.2013, натомість в описі вкладення у цінний лист в графі "найменування предметів" даний додаток відсутній.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Позовна заява подана представником ТОВ "ОДІССЕЙ МОТОРС", а зазначений реквізит (довіреність) є елементом правомірності подання позову.

Зважаючи на те, що позивачем копія довіреності не надіслана відповідачу, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції про помилковість позиції суду першої інстанції щодо направлення позовної заяви відповідачу на не належну адресу та повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України з мотивів викладених у постанові.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви на підставі п. 3, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України з огляду на таке.

До позовної заяви надані документи, які свідчать про виникнення заборгованості відповідача перед позивачем (договори, акти наданих послуг підписані сторонами).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Позивачем надані докази наявності зобов'язання відповідача перед позивачем, а зазначення про часткове погашення наявної заборгованості та відсутність вимоги про її погашення є правом позивача, яке не потребує доведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Проаналізувавши юридичну природу наявних у матеріалах справи договорів на підставі яких заявлені позовні вимоги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок судів попередніх інстанції про неможливість їх об'єднання в одне провадження, оскільки такі договори укладені між позивачем та відповідачем, є ідентичними, предметом яких є оренда спецтехніки.

Зважаючи на те, що висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України є правомірним, ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду та постанову апеляційної інстанції слід залишити без зміни.