Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року

у справі № 44/5005/9036/2012

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

комерційного банку "ПриватБанк"

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача ОСОБА_5

про стягнення 6 125,80 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - ОСОБА_4

третьої особи - не з"явились

В жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 5 166,45 грн., інфляційних витрат в сумі 505,16 грн., 3 % річних у розмірі 454,19 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року (судді: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 10.04.2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) та ОСОБА_5 (орендодавцем) укладено договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1, згідно якого орендодавцем передано орендарю на визначений строк у платне користування, з орендною платою у 300 грн. на місяць, нежитлове приміщення, загальною площею 233,9 кв.м., вбудоване у перший поверх, площею 140 кв.м., та у підвальну частину житлового будинку, площею 93,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за яке орендар зобов"язався здійснювати щомісячно орендні платежі в формі готівкового розрахунку не пізніше 10 числа кожного поточного місяця. Строк дії договору встановлено до 31.12.2011 року; якщо жодна з сторін в строк десять днів до закінчення строку оренди не заявить про намір розірвати чинний договір, строк оренди автоматично продовжується на один рік (пп. 6.1., 6.2. договору).

21.10.2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" набуло право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна в ході реалізації прав банку, як іпотекодержатель, на підставі договору іпотеки від 25.12.2006 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_5 За цим договором до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", як нового власника, перейшли права й обов'язки наймодавця за договором оренди від 10.04.2009 року, в тому числі й щодо отримання орендної плати за користування спірним приміщенням.

Вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заявлені на підставі статті 770 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, та мотивовані наявністю у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованості по орендних платежах за договором оренди за період з 21.10.2009 року (дата отримання свідоцтва про право власності) по 26.04.2012 року (дата фактичного звільнення приміщення). Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3 % річних.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України). Аналогічна норма закріплена в статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно пп. 1.4., 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (z0157-02) (в редакції на момент видачі позивачу свідоцтва про право власності), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Момент виникнення права власності визначений приписами абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, правильно вказав на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заявленого розміру заборгованості по орендних платежах за період з 21.10.2009 року по 26.04.2012 року, оскільки вимоги заявлені за період, який передував моменту виникнення у останнього права власності на нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

25.12.2006 року між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ПриватБанком (іпотекодержатель) в особі начальника кредитного центру Криворізької філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" укладено договір іпотеки № 70/1, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення НОМЕР_1, загальною площею 233,9 кв.м., вбудованого у перший поверх, площею 140 кв.м. і у підвальній частині будинку житлового будинку, площею 93,9 кв.м., що належить іпотекодавцеві на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель мав право, в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Пунктом 22 договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 27.11.2007 року запропоновано звернути стягнення на вищевказане нерухоме майно та за рахунок коштів від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" по кредитному договору від 20.12.2006 року № 70.

Згідно акта про реалізацію предмета іпотеки від 15.10.2009 року, затвердженого начальником Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна не відбулись у зв'язку з відсутністю заявок покупців.

В зв"язку з зазначеним стягувачем - публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" в повному обсязі перераховано на депозитний рахунок відділу ДВС різницю між сумою, за яку придбано нерухоме майно (911 883 грн.) та сумою, що стягується за виконавчим написом (853 523,43 грн.), яка складає 58 359,57 грн.

21.10.2009 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 видано публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" свідоцтво про право власності на вищевказане майно, зареєстроване в реєстрі за № 6175, в якому зазначено, що воно підлягає реєстрації в комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації".

Згідно витягу комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" № 34418924 державна реєстрація права власності позивача на вищевказане нежитлове приміщення здійснена 08.06.2012 року.

Таким чином, враховуючи вимоги абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів у заявленому розмірі за користування останньою орендованим майном за період з 21.10.2009 року по 26.04.2012 року, оскільки лише 08.06.2012 року здійснено державну реєстрацію права власності позивача на спірне приміщення.

Доводи касаційної скарги щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості та твердження ПАТ комерційного банку "ПриватБанк" про набуття права власності на орендоване Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 приміщення з моменту видачі товариству свідоцтва про право власності, спростовуються вищевикладеним.

Відтак, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року у справі № 44/5005/9036/2012 залишити без змін.