Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року

у справі № 23/80

господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс"

до Державного підприємства "Макіїввугілля"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Державного підприємства "Макіїввантажтранс"

про стягнення 7865887,33 грн.

за участю представників

позивача - Блінова О.Л.

відповідача - Черніков О.О.

третьої особи - не з'явились

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02 листопада 2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс" про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" 6184716,11 грн. заборгованості, 1284758,27 грн. інфляційних нарахувань, 396412,95 грн. - 3% річних, 25500,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 12750 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

У лютому 2013 року Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулось до господарського суду Донецької області з заявою про надання відстрочки виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. до 31.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 лютого 2013 року (суддя Говорун О.В.) у справі №23/80, залишеній без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року (судді: Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) заяву Державного підприємства "Мвакіїввугілля" задоволено. Відстрочено виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. до 31 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Макіїввугілля" у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також загальних положень доктрини права вбачається, що під поняттям "відстрочка" розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий термін, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють його виконання або взагалі роблять це неможливим у строк або у встановлений господарським судом способом. Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не визначено вичерпного переліку таких обставин.

Крім того, приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не вимагають отримання згоди сторін на вжиття заходів, передбачених нею, а відтак, господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд зобов'язаний враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також оцінювати їх за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи заяву Державного підприємства "Макіїввугілля" суди попередніх інстанцій на підставі правової оцінки поданих сторонами доказів в їх сукупності з вимогами чинного законодавства, достовірно встановили наявність обставин, що ускладнюють виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. у справі № 23/80.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відтак, враховуючи те, що доводи заявника касаційної скарги зводяться виключно до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року зі справи №23/80 залишити без змін.