Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Бориспільської районної ради Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року

у справі № 9/118-12

господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріко"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Територіальна громада Бориспільського району Київської області

в особі Бориспільської районної ради Київської області

про зобов'язання передати будівлю та підписати акт приймання-передачі будівлі

за участю представників

позивача - Пісна М.В., Абросімова О.В.

відповідача - Петренко В.С.

третьої особи - Мотрич А.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріко" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про зобов'язання передати будівлю та підписати акт приймання-передачі будівлі. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, обмін, дарування тощо), реконструкцію, передачу у користування (найм, оренду) будівлю (приміщення) цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос", розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06 листопада 2012 року (суддя Сокуренко Л.В.) у справі №9/118-12, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року (судді: Чорна Л.В., Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріко" про забезпечення позову задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, обмін, дарування тощо), реконструкцію, передачу у користування (найм, оренду) будівлю (приміщення) цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос", розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, територіальна громада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. та ухвалу господарського суду Київської області від 06.11.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Іріко" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В юридичній науці під поняттям "забезпечення позову" розуміється засіб для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Разом з тим, нормами процесуального законодавства України передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. За таких умов, враховуючи загальні вимоги, передбачені ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зі змісту наявної у матеріалах справи заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Іріко" вбачається, що підставою для звернення до суду з вимогою заборонити відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження (продаж, обмін, дарування тощо), реконструкцію, передачу у користування (найм, оренду) спірного майна стало те, що за переконанням позивача реальне виконання рішення суду про зобов'язання відповідача передати позивачу об'єкт нерухомого майна, у випадку задоволення позову у даній справі, може бути ускладнене перебуванням зазначеного майна у власності іншої особи, оскільки відповідач вже тривалий час не виконує своїх обов'язків щодо передачі спірного майна за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, а відтак, на думку позивача, буде ухилятися від виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Іріко", з позицією якого погодились суди вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову, зробить неможливим виконання рішення, оскільки спірне майно може бути відчужено іншим особам.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені доводи позивача та висновки судів першої та апеляційної інстанцій необгрунтованими та такими, що здійснені внаслідок невірного застосування норм права з огляду на наступне.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Натомість, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте з матеріалів справи вбачається, що на момент винесення оскаржуваної ухвали, позивачем не було надано суду жодних документів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняє неправомірні дії спрямовані на відчуження та/або передачу у користування спірних об'єктів нерухомості, а доводи викладені у заяві ґрунтувались виключно на припущеннях заявника. Таким чином, висновок суду першої інстанції про неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Іріко" є необґрунтованим та таким, що не знаходиться свого підтвердження у матеріалах справи. Як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, останнім також не було досліджено жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду у майбутньому, у випадку задоволення позову.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищенаведених порушень ухвала та постанова попередніх судових інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року та ухвала господарського суду Київської області від 06 листопада 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, за яким слід відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Іріко" у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Бориспільської районної ради Київської області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року та ухвалу господарського суду Київської області від 06 листопада 2012 року зі справи №9/118-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Іріко" у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іріко" на користь Бориспільської районної ради Київської області 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 573,50 грн. - за подання касаційної скарги.

6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.