Головуючий суддя Першиков Є.В., судді Ходаківська І.П., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у справі № 5021/1950/12 господарського суду Сумської області за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м. Суми до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В. про зобов'язання вчинити певні діїв судовому засіданні взяли участь представники позивача відповідача Миронова Л.О. дов. № 215 від 03.12.2012 року, Карук О.О. дов. № 15-8862 від 08.11.2012 року

Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м. Суми (далі за текстом - ПАТ АКБ "Індустріалбанк") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В. (далі за текстом - ПАТ "Сумихіспром") про визнання недійсною відмови ПАТ "Сумихімпром" від виконання укладених між позивачем та відповідачем договорів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.01.2013 року у справі № 5021/1950/12, на підставі ст. ст. 4-1, 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 5021/1950/12 припинено.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ АКБ "Індустріалбанк" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 10.01.2013 року у справі № 5021/1950/12, а матеріали справи передати до місцевого господарського суду для розгляду справи по суті.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у справі № 5021/1950/12 апеляційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 10.01.2013 року у справі № 5021/1950/12 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Сумської області.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Сумихімпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у справі № 5021/1950/12, а ухвалу господарського суду Сумської області від 10.01.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 1, 3-1, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 65 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 21 господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом розгляду суду в межах даної справи є поданий позивачем позов про визнання недійсною відмову ліквідатора підприємства відповідача від виконання укладених між сторонами договорів, а саме: договору кредитної лінії № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/6/09 від 23.12.2009 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z3/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z5/1100/6/09 від 23.12.2009 року; договору застави рухомого майна (обладнання) 2305Z2/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z4/1100/6/08 від 20.11.2008 року, яка викладена в листі ліквідатора відповідача до позивача № 15-8787 від 02.11.2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що даний позов обґрунтовано з посиланням на ст. ст. 202, 203, 215, 526, 651 Цивільного кодексу України.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" і позивач є кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", що перебуває в провадженні господарського суду Сумської області.

Господарський суд Сумської області припиняючи провадження у справ мотивував своє рішення положеннями ст. ст. 1, 4-1, 80 ГПК України та зазначив, що питання правомірності відмови ПАТ "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В. від виконання вищезазначених договорів, укладених між сторонами у справі, має розглядатись у межах відповідної справи про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", а не у окремому позовному провадженні.

Статтею 2 ГПК України передбачено порядок порушення справ у господарському суді, зокрема, абзацом 1 ч. 1 якої передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 41 закріплено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Положеннями ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення провадження у даній справі) передбачено право керуючого санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково.

Також ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення провадження у даній справі) передбачено право сторони договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

З наведених вище положень вбачається, що Законодавець передбачив можливість оскарження саме дій керуючого санацією щодо відмови від виконання договору в процедурі провадження у справі про банкрутство та можливість вимагати в установленому порядку відшкодування збитків.

Господарським судом апеляційної інстанції досліджено, що в даному випадку в межах даної справи розглядається саме позовна заява про визнання недійсною відмови ліквідатора товариства від виконання договорів, як окремого правочину, укладених цим товариством, а не безпосередньо скарга на дії ліквідатора.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду мотивує свої доводи тим, що відмова ліквідатора від виконання договорів є одностороннім правочином, який, як наслідок, може бути визнано недійсним за правилами, визначеними ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції чинній на момент порушення провадження у даній справі) передбачено лише один випадок можливого розгляду в межах справи про банкрутство спору про визнання недійсними угод (правочинів), укладених банкрутом. Даний випадок передбачений п. 11 ст. 17 Закону, згідно з яким, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції чинній на момент порушення провадження у даній справі) не передбачено можливості розгляду в межах провадження у справі про банкрутство позову про визнання відмови боржника від виконання своїх зобов'язань недійсною при цьому, ні нормами ГПК України (1798-12) , ні іншими Законами не обмежено право особи, які вважають свої права порушеними, на звернення до суду з позовом про визнання відмови боржника від виконання своїх зобов'язань недійсною, а тому, враховуючи вимоги ст. ст. 1, 2, 4-1 ГПК України, заявлений позов підлягає до розгляду в межах позовного провадження.

Право кожного на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів передбачено Конституцією України (254к/96-ВР) .

Отже, висновок апеляційного суду про помилковість припинення місцевим судом провадження у справі з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України є обґрунтованим та таким що відповідає матеріалам справи з огляду на те, що зазначена стаття передбачає що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, без посилань на неможливість такого розгляду в межах позовного провадження, про що безпідставно вказав господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що прийнята місцевим господарським судом ухвали від 10.01.2013 року про припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у справі № 5021/1950/12 залишити без задоволення.