головуючого Губенко Н.М. суддів Гольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 09.08.2012 Київського апеляційного господарського суду 17.01.2013 у справі господарського суду № 5011-11/7815-2012 міста Києва за позовом Поліклініки № 3 Шевченківського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" про стягнення 5 305,48 грн. та звільнення приміщення у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Яровий М.М.;- відповідача Козлова О.В.; Моргунова О.Б.; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 22.04.2013 № 02-05/424 розгляд справи № 5011-11/7815-2012 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

14.06.2012 Поліклініка № 3 Шевченківського району міста Києва звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" про стягнення 535, 09 грн. (заборгованість за комунальні послуги у розмірі 440, 82 грн., пеня у розмірі 94, 27 грн.) та звільнення приміщення (з урахуванням заяви про зміни до позовної заяви - т. 1 а. с. 124-126).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2012 у справі № 5011-11/7815-2012 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), позов задоволено. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 535, 09 грн. (заборгованість за комунальні послуги у розмірі 440, 82 грн., пеня у розмірі 94, 27 грн.); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медургент" звільнити займане ним орендоване нежиле приміщення, загальною площею 65, 0 кв. м., розташоване за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1, поверх 3, та передати його за актом прийому-передачі Поліклініці № 3 Шевченківського району міста Києва.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медургент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі № 5011-11/7815-2012, та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" визначеної позивачем заборгованості за попереднім договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 28.08.2008 та зобов'язання відповідача звільнити займане ним орендоване нежиле приміщення.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної сплати передбачених договором платежів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за комунальні послуги у розмірі 440, 82 грн.; відповідно до п. 6.2 договору відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити пеню у розмірі 94, 27 грн.; строк дії попереднього договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 28.08.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медургент" та Поліклінікою № 3 Шевченківського району міста Києва, закінчився 27.08.2012, оскільки рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 № 92/92 (ra0092023-08) (на підставі якого було укладено договір оренди між сторонами) було погоджено питання щодо укладення Поліклінікою № 3 Шевченківського району міста Києва з Товариством з обмеженою відповідальністю "Медургент" договору оренди нежитлового приміщення площею 65,0 кв.м за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1 строком на 2 роки 364 дні, тобто до 27.08.2012.

Вищий господарський суд України не може погодитись із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки зроблені ними висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медургент" та Поліклінікою № 3 Шевченківського району міста Києва укладено попередній договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Частиною 1 ст. 182 ГК України передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

За правилами ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 4 ст. 182 ГК України встановлено, що зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Приписи статей 47, 43 ГПК України (1798-12) зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду; однак, суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про те, що строк дії попереднього договору закінчився 27.08.2012, не дотримались статей 47, 43 ГПК України (1798-12) , та не врахували вищенаведені норми матеріального права, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до п. 15 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж не входить до складу орендної плати.

У пункті 3.8 попереднього договору сторонами передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Однак, суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам у розмірі 440, 82 грн. на підставі попереднього договору, укладеного між сторонами, не врахували те, що згідно з п. 3.8 попереднього договору та п. 15 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених ним з організаціями, що надають такі послуги.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення пені на підставі п. 6.2 попереднього договору, оскільки даним пунктом передбачено санкції за несвоєчасну сплату орендних платежів, в той час як згідно з п. 3.8 попереднього договору вартість комунальних послуг не входить до складу орендних платежів.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.