Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2012 р. (суддя - Желєзна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" компенсацію збитків, завданих втратою ринкової вартості непридбаного майна, в сумі 78 542 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 570 грн. 84 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою від 19.02.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду (судді - Ярош А.І., Журавльов О.О., Михайлов М.В.) рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2012 р. скасовано частково в частині відмови в стягненні штрафу, виклавши його в наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" /68702, Одеська область, м. Болград, вул. Училищна, 95, код ЄДРПОУ 30537463, р/р 26007324873 в Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" /03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54а, офіс 5, код ЄДРПОУ 33274434, р/р 26009050004102 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 305299/ збитки у розмірі 78 542 грн.00 коп., штраф у розмірі 471252 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 16 493,83 грн.00 коп. В решті позовних вимог відмовити".

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Аванта" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 17.05.2011 р. між ТОВ "Приват Лізинг" (Продавець) та ТОВ "Аванта" (Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку (товар) на умовах 100% передоплати, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Згідно положень п. 3.2, 3.3, 3,4, договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100 % передоплати № А01/ОД від 17.05.2011 р. Продавець зобов'язався передати товар Покупцеві протягом десяти днів з дати поставки, яку вказано в додатку № 1, та в місці, визначеному в графі "Базис поставки" цього ж додатку, проте в будь-якому разі зобов'язання Продавця передати товар виникає не раніше повної оплати Покупцем ціни товару. Покупець зобов'язався провести оплату за товар в наступному порядку: перший платіж в сумі 75 842 грн., еквівалент 6 920 євро, що складає 5% від вартості товару - в строк до 08.06.2011 р.; другий платіж в сумі 1 492 298 грн., еквівалент 131 480 євро., що складає 95% від вартості товару - в строк до 21.06.2011 р. Право власності на товар виникає у Покупця після повної оплати ціни товару.

Також сторони підписали додатки № 1 та № 2 до договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011р., якими погодили, що предметом названого договору є наступний товар: зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320 із жаткою та транспортним візком для жатки загальною вартістю 1 570 840,00 грн., що еквівалентно 138 400 євро за офіційним курсом 11,35 грн. за 1 євро станом на момент укладення договору.

На виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки, ТОВ "Аванта" здійснило перший авансовий платіж в сумі 75 842 грн. відповідно до платіжного доручення № 47 від 08.06.2011р., в якості плати за товар, який є предметом договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011р..

В подальшому, між ТОВ "Приват Лізинг" (Депонент) та ТОВ "Аванта" (Охоронець) було укладено договір відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011 р., у відповідності до положень якого Депонент передає, а Охоронець приймає на безоплатне відповідальне зберігання сільськогосподарську техніку (майно), а саме: зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320 у кількості 1 шт., загальною вартістю 1 570 840 грн.. Сторони погодили наступний строк зберігання майна: з 15.06.2011 р. по 15.07.2011 р. Право власності на отримане майно до охоронця переходить після повної оплати ціни майна, із наданням Охоронцю права користування майном протягом строку зберігання.

Згідно п. 2.1.7 договору, Охоронець зобов'язався протягом строку зберігання майна, визначеного цим договором, виконати умови договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011 р. в повному об'ємі.

Викуп майна, що знаходиться на зберіганні проводиться шляхом перерахування коштів згідно умов вказаного договору поставки, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку зберігання майна. Право власності на майно переходить до охоронця після повної оплати ціни майна.

Згідно з п. 2.1.8 договору, у випадку відмови від придбання майна після закінчення строку його зберігання, Охоронець повертає майно і сплачує депоненту штраф у розмірі 30% від ціни майна та компенсує збитки, завдані зменшенням ринкової вартості майна внаслідок його використання Охоронцем, які сторони визначають в фіксованому розмірі - 5% від ціни майна. Сторони встановлюють, що ненадходження повної суми коштів в якості оплати майна в строк, вказаний в п.п. 2.1.7 цього договору є фактом відмови від придбання майна.

Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011р. ТОВ "Приват Лізинг" передало відповідачу на зберігання зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320, а ТОВ "Аванта" вказане майно прийняло.

Проте, ТОВ "Аванта" не здійснило другий платіж в розмірі 1 492 298 грн. в рахунок оплати вартості зернозбирального комбайну CLAAS TUKANO 320 в десятиденний строк з моменту закінчення терміну зберігання цього майна, тобто до 25.07.2011 р.

Відповідно до акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 28.09.2011р., ТОВ "Аванта" було передано, а позивачем прийнято із відповідального зберігання вищезазначений зернозбиральний комбайн у відповідній комплектації.

Враховуючи викладені обставини, ТОВ "Приват Лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Аванта" 741 062,95 грн., з яких штраф у розмірі 471 252 грн. та компенсація збитків у розмірі 269 810,95 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків, на підставі ст. 267 ЦК України, про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Приват Лізинг" в частині стягнення з ТОВ "Аванта" штрафу в сумі 471 252 грн. через сплив строку позовної давності; також про наявність підстав для відшкодування позивачу збитків, завданих зменшенням ринкової вартості непридбаного позивачем майна в розмірі 78 542 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині задовольнив.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не був пропущений строк позовної давності в частині стягнення штрафу в сумі 471 252 грн.

Саме в цій частині скаржник оскаржує постанову апеляційного господарського суду та просить залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовною давністю, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно п. 2.1.8 договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011 р. сторони встановили, що ненадходження повної суми коштів в якості оплати майна в строк, вказаний в п.п. 2.1.7 цього договору є фактом відмови від придбання майна.

Суд першої інстанції правомірно врахував, що річний строк позовної давності розпочинається з моменту вчинення відповідачем дій, які свідчать про його відмову від придбання зернозбирального комбайну CLAAS TUKANO 320, та зазначив, що сторони погодили, що нездійснення ТОВ "Аванта" викупу даного комбайну не пізніше 10 днів після закінчення строку зберігання, тобто до 25.07.2011 р., є фактом відмови відповідача від придбання цього майна.

Отже,річний строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 2.1.8 договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011р., розпочав свій перебіг з 26.07.2011 р. Позов було подано до суду 18.09.2012р., тобто з пропуском строку позовної давності встановленого для стягнення штрафу.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності при вирішенні даного спору, у зв'язку із пропуском ТОВ "Приват Лізинг" строку для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення штрафу в сумі 471 252 грн., господарський суд відмовив у задоволенні даної частини позову, дійшовши обґрунтованого висновку про пропущення позивачем строку позовної давності (один рік) для звернення до суду із даними позовними вимогами.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позов про стягнення з відповідача штрафу подано в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року у справі № 5017/2722/2012 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2012 року у справі № 5017/2722/2012 залишити в силі.