Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши матеріали

касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року

у справі № 09/5026/1639/2012 господарського суду

Черкаської області

за позовом державного закладу "Черкаська обласна санітарно-епідеміологічна станція"

Міністерства охорони здоров'я України

до публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ"

третя особа Державна фінансова інспекція в Черкаській області

про стягнення 23 468,66 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Король В.Л. дов. від 06.05.2011 р.,

відповідача - не з'явились,

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.12.2012 р. (суддя - Курченко Н.М.) стягнуто з публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на користь Державного закладу "Черкаська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України 23 468,66 грн. збитків та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р. (судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення від 24.12.2012 р. господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 261 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно якого енергопостачальна організація (відповідач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (позивач) теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до розділу 2 договору фактичне споживання теплової енергії за звітний період визначається на підставі показників приладів обліку. Теплова енергія вважається поставленою споживачу на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності теплових мереж енергопостачальної організації.

Згідно п. 5.2 договору проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Установлення приладів обліку виконується згідно з узгодженим енергопостачальною організацією проектом на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача. В разі установки приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності тепломереж в проекті здійснюється розрахунок втрат теплової енергії на ділянці трубопроводів від межі балансової належності до місця установки приладів обліку. Кількість теплової енергії, яку використав споживач, визначається як сума показників приладів обліку та втрати на ділянці трубопроводів від межі балансової належності до місця установки приладів обліку. У пункті 5.3 договору визначено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зазначається в додатку № 2 до цього договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

28 січня 2011 року сторонами був укладений договір № 261 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а 05.03.2012 року договір № 261 про закупівлю товарів за державні кошти і постачання теплової енергії в гарячій воді, з умовами, аналогічними договору від 01.01.2005 року.

У додатку 2 до договору № 261 міститься схема теплової мережі та межа розподілу балансової належності трубопроводів мережної води. Згідно робочого проекту встановлення лічильника теплової енергії в Черкаській обласній СЕС по вул. Волкова, 3, розробленому Обласним КП "Черкасиоблкомунсервіс" у 2000 році, втрати тепла на ділянці від межі розподілу балансової належності теплових мереж до лічильника Qбгр = 5085 ккал/год, відстань від межі розподілу до лічильника згідно схеми становить 80 метрів.

У період з 04.05.2012 року по 15.06.2012 року службовими особами Державної фінансової інспекції в Черкаській області проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених Міністерством охорони здоров'я Державному закладу "Черкаська обласна санітарно-епідеміологічної станція" МОЗ України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів з 01.07.2009 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2012 року № 04-24/011 яким встановлено завищення обсягу теплових втрат в тепломережі на 54,59 Гкал, внаслідок чого постачальником зайво пред'явлено до оплати 23 468,66 грн. (Розрахунки наведено у додатках 107, 108 до акта), що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків з відповідача по справі.

Приймаючи рішення про задоволення позову, попередні судові інстанції виходили з того, що ревізією Державної фінансової інспекції в Черкаській області під час проведення перевірки було проведено контрольний обмір протяжності теплотраси закладу від межі розподілу балансової належності до місця установки приладу комерційного обліку тепла. За результатами обміру встановлено, що протяжність теплотраси закладу від межі розподілу балансової належності до місця установки приладу комерційного обліку тепла становить 94 метри, тобто відстань теплотраси фактично є більшою ніж зазначено у робочому проекті встановлення лічильника теплової енергії. За робочим проектом, відстань від межі розподілу до лічильника згідно схеми становить 80 метрів.

Оскільки, вузол обліку теплової енергії розташований не на межі розділу теплових мереж, розрахунок за теплову енергію, на думку суду повинен здійснюватися з урахуванням втрат теплоти в тепломережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів, як це передбачено пунктом 7.2.43 правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71 (z0197-07) .

Внаслідок неправильного застосування положень правил від 14.02.2007 №71 (z0197-07) та КТМ 204 України 244-94 відповідач завищив обсяг теплових втрат в тепломережі, які пред'явив до оплати позивачу.

Керуючись ст. ст. 179, 224, 225 ГК України суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді додаткових витрат коштів бюджету на оплату завищеного обсягу теплових втрат.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, стаття 628 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 цього ж Кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що договори які укладені сторонами (а.с. 23-30), підписані сторонами, у судовому порядку недійсними не визнавались і виконувались обома сторонами відповідно до погоджених ними умов.

Виходячи з того, що спірні кошти, отримані відповідачем як плата за надані за цими договорами послуги з теплопостачання, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору.

При цьому, виявлені Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що порушення виявлені Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області не впливають на умови спірних договірних відносин, колегія суддів вважає, що підстав для стягнення спірних коштів, в якості збитків у суду першої інстанції не було.

За таких обставин, керуючись п. 2 ст. 111-9 ГПК України колегія суддів вирішила скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної та касаційної скарг.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 24.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі № 09/5026/1639/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з державного закладу "Черкаська обласна санітарно -епідеміологічна станція" на користь публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" 1 931,40 грн. судових витрат за подачу апеляційної та касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.