Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Бірківське" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі № 5028/19/33/2012 Господарського суду Чернігівської області за позовом Приватного підприємства "Бірківське" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди

за участю представників

- позивача:Приходько О.В. (довіреність від 01.01.2013р.)- відповідача:ОСОБА_6 (довіреність від 17.04.2012р.), -

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Бірківське" (далі - позивач) просило стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 289535,00 грн. збитків у формі упущеної вигоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без правових підстав було засіяне і збирався урожай з поля, що орендоване позивачем і на якому було проведено комплекс робіт по підготовці його до засіву, чим завдано збитків позивачу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2012р. (суддя Моцьор В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач орендує частину поля №7 на території Бірківської сільської ради Менського району Чернігівської області, на якому, зі слів позивача, проведено комплекс робіт по підготовці до його засіву гречкою, а саме: проведено удобрення, здійснено оранку та боронування.

07.08.2012р. на полі № 7 було розпочато збір врожаю - вівсяної суміші.

07.08.2012р. в чергову частину Менського РВ УМВС України в Чернігівській області звернувся керівник позивача із заявою, в якій зазначив, що відповідач проводить збір урожаю на полі № 7, в тому числі, на ділянках які орендовані заявником.

20.08.2012р. на замовлення позивача проведено експертну оцінку його упущеної вигоди від продажу гречки врожаю 2012 року, яка могла б бути отримана на площі 73,3 га на території Бірківської сільської ради, і згідно звіту про оцінку вартість об'єкта оцінки - від продажу гречки врожаю 2012 року, становить 289535,00 грн.

Також судами встановлено, що між відповідачем та Менською районною державною адміністрацією укладено договори оренди землі № 20-Б від 24.01.2012р., № 21-Б від 02.07.2012р., № 22-Б від 02.07.2012р., за якими відповідач отримав в оренду на території Бірківської сільської ради 224,318 га ріллі, частина якої є не витребуваними паями та знаходиться на полі № 7.

Відповідач зазначив, що протягом серпня місяця, в тому числі 7 серпня 2012 року, здійснювався збір врожаю але виключно на орендованих ним площах.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано жодних доказів з підготовки проведення сільськогосподарських робіт.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Звернувшись із даним позовом, позивач обґрунтовував його тим, що на зайнятій відповідачем земельній ділянці ним проведено комплекс робіт по підготовці поля для засіву гречкою, а саме проведено удобрення землі мінеральними добривами, здійснено оранку та боронювання, на що було затрачено кошти, але коли настав час посівної, виявилось, що поле засіяно невідомими особами вівсяною сумішшю та люпином.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів ст.111 ч.2, ст.1117 цього кодексу, у касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо доведеності обставин справи та їх встановлення, які не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені судами, а також щодо прийняття та перевірки доказів.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що статтею 38 вказаного кодексу як суду першої інстанції, так і апеляційної, з урахуванням положень статті 101 цього кодексу, не надано повноважень на витребування доказів, якщо про це не подано клопотання.

Згідно частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів вказаних у позові обставин щодо підготовки земельної ділянки до посівної.

Позивач цих висновків судів не спростував.

Таким чином у судів попередніх інстанцій не було правових підстав вважати, що позивачем вчинено ті дії, про які ним зазначено у позові, та з якими він пов'язує заподіяння шкоди.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд порушив або неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бірківське" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі Господарського суду Чернігівської області №5028/19/33/2012 - без змін.