Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В., посв. № 014830 від 25.01.2013 року;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: Калініна В.В., дов. № 74 від 25.03.2013 року; Пономарьова М.В., дов. № 61 від 01.02.2013 року;

Третьої особи -2: Дембовської В.В., дов. № 116 від 11.02.2013 року;

Третьої особи -3: Савченко А.В., дов. № 18-49/928 від 18.06.2012 року; Висоцького Р.В., дов. № 18-49/1059 від 17.01.2013 року;

розглянувши касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року

у справі № 62/126 господарського суду міста Києва

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

до державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Фонду державного майна України

2) публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

про визнання недійсними наказів

У жовтні 2011 року заступник Генерального прокурора України, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства промислової політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України, публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", просив (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08.11.2012 року) (т. 5, а.с. 5-7) відновити строк позовної давності; визнати недійсними накази Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 25.02.1994 року № 285 та № 286 у частині включення до акту інвентаризації майна та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе високовольтних ліній ВЛ-330 кВ від ПС "Північно-Українська" до ПС "Суми-Північна", ячейок № № 5, 6 ОРУ-330 кВ та їх внесення до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе".

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірними наказами передано майно, а саме, магістральні лінії електропередач, яке заборонено приватизовувати, а їх внесення до статутного фонду публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" є незаконним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року (суддя Любченко М.О.) провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (т. 1, а.с. 43-44).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року (суддя Гулевець О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року (головуючий Корсакова Г.В., судді Рєпіна Л.О., Жук Г.А.) (т. 2, а.с. 212-216) та постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року (т. 3, а.с. 8-12) заяву заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року за нововиявленими обставинами задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року про припинення провадження у справі скасовано (т. 1, а.с. 82-85).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року залучено до у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України, публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (т. 2, а.с. 79-83).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року замінено первісного відповідача - Міністерство промислової політики України на належного - державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (т. 3, а.с. 120-124).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року (головуючий Гулевець О.В., судді Баранов Д.О., Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Буравльов С.І.) (т. 6, а.с. 59-71) у задоволенні позову відмовлено (т. 5, а.с. 66-79).

Оскаржені судові акти мотивовані недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, заступник Генерального прокурора України та державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (т. 6, а.с. 81-88, 113-116).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2013 року (т. 6, а.с. 79-80).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/181 від 22.03.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 6, а.с. 142).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року розгляд касаційних скарг заступника Генерального прокурора України та державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" перенесено на 08.04.2013 року у зв'язку з тим, що 25.03.2013 року оголошено неробочим днем на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 року № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" (т. 6, а.с. 144-145).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 11.04.2013 року (т. 6, а.с. 150-152).

У судове засідання 11.04.2013 року представники позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відповідача - державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відповідача - державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників третіх осіб, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сумським машинобудівним науково-виробничим об'єднанням ім. М.В. Фрунзе на виконання постанови Центрального комітету КПРС та Ради міністрів СРСР від 12.03.1981 № 261 "Про заходи по технічному переозброєнню та поліпшенню організації бурових робіт з нафти та газу" та листа Державного планового комітету СРСР від 31.01.1984 № ЛБ-84/33-54 був збудований Сумський завод обважених та ведучих бурильних труб (далі - завод УБТ), який входив до складу об'єднання.

Будівництво BЛ-330 кВ було передбачено проектом будівництва заводу УБТ, згідно з технічними умовами на зовнішнє електрозабезпечення вказаного заводу № 23-209-15 від 29.01.1985.

З витягу з загальної пояснювальної записки проекту будівництва заводу УБТ вбачається, що високовольтні лінії передбачені для зовнішнього електрозабезпечення саме заводу УБТ (том 1 книга 1 "Проект будівництва заводу" пункт 13 "Электротехническая часть" та Завдання на проектування об'єктів зовнішнього електропостачання заводу УБТ, затвердженого директором Сумського філіалу інституту "Гідрохіммаш").

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом розширюваної частини ОРУ-330 кВ ПС "Суми-Північна" і ВЛ-330 кВ ПС "Північно-Українська" - ПС "Суми-Північна" від 30.12.1993 зазначено, що будівництво здійснювалось за індивідуальним проектом на підставі постанови Ради міністрів СРСР від 12.03.1984 № 261. Актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом розширюваної частини ОРУ-330 кВ ПС "Суми-Північна" і ВЛ-330 кВ ПС "Північно-Українська" - ПС "Суми-Північна" від 30.12.1993 пред'явлене до прийому розширення ОРУ-330 кВ ПС "Суми-Північна" і ВЛ-330 кВ ПС "Північно-Українська" - ПС "Суми-Північна" введено в експлуатацію (т. 1, а.с. 14-17).

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 (210/93) "Про корпоратизацію підприємств" та Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (508-93-п) , наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Мінмашпром) від 25.02.1994 року № 285 на базі Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе створено відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (т. 1, а.с. 19-20).

У наказі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Мінмашпром) від 25.02.1994 року № 285 зазначено: створити на базі Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"; затвердити статут відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"; статут Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе вважати недійсним; керівнику державного підприємства Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе - Генеральному директорові Лук'яненку В.В. зареєструвати згідно з діючим законодавством України акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"; головою правління акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" призначити Лук'яненка В.М.; голові комісії по корпоратизації підприємства Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе заступникові міністра Лящову В.Т. підготувати пропозиції про склад ревізійної комісії (не менше 3 осіб) з числа акціонерів товариства і подати на затвердження Міністру; голові правління акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" Лук'яненку В.М. підготувати і подати на затвердження до спостережної ради акціонерного товариства програму розвитку підприємства; контроль за виконанням наказу покласти на начальника управління № 5 Дядюся В.П.

Наказом від 25.02.1994 року № 286 Мінмашпрому України затверджено акт інвентаризації майна та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе (т. 2, а.с. 179).

Згідно п.п. 1.1 статуту публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", затвердженого рішенням чергових загальних зборів товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе " від 15.04.2011 року, оформленого протоколом № 24, публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (т. 2, а.с. 14).

Відповідно до п. 1.2 вказаного статуту відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" було засновано відповідно до наказу Мінмашпрому України від 25.02.1994 року № 285, шляхом перетворення державного підприємства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" у відкрите акціонерне товариство, згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 (210/93) "Про корпоратизацію державних підприємств" (т. 2, а.с. 14).

Пунктом 1.4 зазначеного статуту встановлено, що товариство по всьому майну, правах та обов'язках є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", правонаступника державного підприємства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (т. 2, а.с. 14).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги про визнання недійсними спірних наказів грунтуються, зокрема, на порушенні при їх прийнятті норм Указу Президента України від 21.05.1994 року № 244/94 "Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України" (244/94) .

Згідно пп. 3 п. 2 Указу Президента України від 21.05.1994 року № 244/94 "Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України" (244/94) Міністерству енергетики і електрифікації України в установленому порядку здійснити реорганізацію Національного диспетчерського центру Міністерства енергетики і електрифікації України (далі - Центр) та виробничо-енергетичних об'єднань (далі - об'єднань) шляхом створення на базі магістральних ліній електропередачі (повітряних ліній та підстанцій напругою 220 кВ і вище з їх інфраструктурою), які входять до складу об'єднань, - Державної енергетичної компанії (ДЕК).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що оспорювані накази були прийняті раніше вказаного Указу, дійшли висновку про неможливість визнання їх недійсними з підстав порушення норм Указу Президента України від 21.05.1994 року № 244/94 "Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України" (244/94) .

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що безпосередньо тексти спірних наказів не містять жодних посилань на наявність високовольтних ліній BЛ-330 кВ від ПС "Північно-Українська" до ПС "Суми-Північна" довжиною 92 км та ячейки № 5 та № 6 ОРУ-330 кВ.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що спірна лінія не є магістральною лінією у розумінні ГОСТу 24291-90 "Электрическая часть электростанции и электрической сети. Термины и определения", оскільки вона не має жодного відгалуження.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що акт за результатами здійснення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) № 08-10-П/11-А від 20.05.2011 Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж та припис № 08-10-П/11-П від 20.05.2011 року Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, складені за результатами перевірки експлуатації ПЛ 330 кВ "Північно-Українська - Суми-Північна" та її підстанційного обладнання - ячейок № 5 та № 6, встановлюють порушення під час експлуатації даних об'єктів та не містять жодних відомостей про віднесення високовольтних ліній ВЛ-330 кВ від ПС "Північно-Українська" до ПС "Суми-Північна", ячейок № 5, № 6 ОРУ-330 кВ до магістральних ліній електропередач, що не підлягають приватизації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2007 року у справі № 2/449-06 за відкритим акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" визнано право власності на високовольтні лінії ВЛ-330кВт від ПС "Північно-Українська" до ПС "Суми-Північна" довжиною близько 92 км (інв. № 36960) та ячейки № 5, № 6 ОРУ-330 ПС "Суми-Північна" (інв. № 36961), які знаходяться на території Липово-Долинського, Недригайловського, Лебединського та Сумського району Сумської області.

Вищезгадане рішення набрало законної сили та є чинним.

Місцевий господарський суд у справі № 2/449-06 дійшов висновку про правомірність внесення до статутного фонду акціонерного товариства спірних ліній електропередач у процесі корпоратизації Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М.В. Фрунзе та правомірність набуття права власності на спірні лінії електропередач акціонерним товариством з 28.03.1994 року.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини (995_004) є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2007 року у справі № 2/449-06 не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні накази прийняті не у відповідності з нормами законодавства та порушують цивільні права та інтереси.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року у справі № 62/126 залишити без змін.