Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Мирошниченка С.В.,

суддів Барицької Т.Л.., Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. у справі № 5015/2286/12 господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" до Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова; Львівської міської радиза участю Прокуратури міста Львова про визнання спільної часткової власності за участю представників: прокуратури Романов Р.О.; позивача Гричинський А.В.; відповідача-1 не з'явились; відповідача-2 не з'явились;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова та Львівської міської ради та просило суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог,

- визнати право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства на окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2;

- здійснити розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства на вказане приміщення в розмірі: за Товариством - 77/100, за Львівською міською радою - 23/ 100;

- визнати за Товариством право власності на частку в розмірі 77/100 в спірній будівлі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 (суддя Долінська О.З.) позов задоволено:

- визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства на приміщення в окремо стоячій будівлі колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2;

- здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства на вказане приміщення в розмірі: за Товариством - 77/100, за Львівською міською радою - 23/ 100;

- визнано за Товариством право власності на частку в розмірі 77/100 в спірній будівлі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. (Хабіб М.І. - головуючий, судді Гриців В.М., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Краківський ринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.

01.05.2001 р. між Лікарнею (орендодавець) та Товариством (орендар), на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 65 від 16.02.2001 р. "Про надання в оренду нежитлового приміщення по вул. Рапопорта, 6" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0740-В, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення лікарні за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, загальною площею 962,1 кв. м. для використання у господарській діяльності під складські приміщення, терміном на 10 років.

Відповідно до п. 3.3.2 договору орендар зобов'язується провести капітальний ремонт орендованих приміщень до 31.12.2001 р.

На час проведення капітального ремонту встановити орендарю орендну плату в розмірі однієї гривні за весь період проведення ремонту до 31.12.2001 р. (п. 4.5 договору)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, на виконання п. 3.3.2 договору оренди, Товариство протягом 2001-2003 років провело будівельно-ремонтні роботи з капітального ремонту орендованого майна на загальну суму 510 334,00 грн.

В подальшому, 01.05.2003 р. між Товариством (орендодавець) та Почесним консульством Республіки Казахстан у м. Львові (орендар) укладено договір суборенди, згідно умов якого спірну будівлю було передано останньому для використання під консульські приміщення.

Звертаючись з позовом, Товариство мотивувало свої вимоги тим, що оскільки ним було здійснено невід'ємні поліпшення орендованого майна, то воно, на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має право на визнання за ним права спільної часткової власності на частину спірного приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до Звіту про розрахунок вартості заміщення спірного приміщення після проведення капітального ремонту, складеного ОКП Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", частка замінених конструкцій - покращення речі, здійсненої позивачем, становить - 77 % у загальній вартості спірної будівлі, то вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірне майно з часткою власності 77/100 є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 778 ЦК України не застосовуються.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

В силу ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судом першої інстанції встановлено, що: здійснення поліпшень відбувалось за згодою орендодавця (Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова); згода Львівської міської ради не є необхідною, оскільки остання не є власником спірного приміщення (право власності належним чином не оформлено); право власності в даному випадку виникає з моменту створення речі; відповідно до Звіту про розрахунок вартості заміщення спірного приміщення після проведення капітального ремонту, складеного ОКП Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", частка замінених конструкцій - покращення речі, здійсненої позивачем, становить - 77 % у загальній вартості спірної будівлі; зміна цільового призначення будівлі, яка вбачається з договорів оренди від 01.05.2001 р. та 01.05.2003 р., також свідчить про створення нової речі.

За таких обставин, та у відповідності до ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 778, ст. ст. 179, 181, 328 ЦК України, частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

При цьому, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. - залишенню в силі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. залишити в силі.