головуючого - судді Дерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.12у справі №16/5005/8055/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення суми за участю представників від:позивача Гринько О.А. (дов. від 30.01.13) відповідача Варламов М.О. (дов. від 03.01.13)

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення із Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 11757706,35 грн. основного боргу, 793919,59 грн. пені, 1160053,40 грн. 7 % штрафу, 53455,63 грн. інфляційних та

158334,24 грн. - 3%річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.12 (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Верхогляд Т.А., суддів: Тищик І.В., Джигур О.В.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 11757706,35 грн. - заборгованості, 53455,63 грн. -інфляційних нарахувань, 158334,24 грн. - річних, 595439,69 грн. - пені та 64380 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Судові акти мотивовані наявністю заборгованості, в частині зменшення пені та штрафу - скрутним матеріальним становищем відповідача.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем - "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупцем) укладено договір №11-8ТЕ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортний природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити отриманий газ на умовах даного договору. Позивач поставив протягом періоду з жовтня 2011 року по червень 2012 року природний газ на загальну суму 35076890,25 грн., оплату якого в порушення умов договору відповідач здійснив частково, у розмірі 23319183,90 грн. Заборгованість за отриманий природний газ склала 11757706,35 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проведений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань - 53455,63 грн. та річних -158334,24 грн. є правильним та стягнутий судами обґрунтовано.

Відповідно до п.7.2 договору №11-8ТЕ від 30.09.11 позивач має право на стягнення пені за кожен день прострочення виконання відповідачем зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 793919,59 грн. Суди дійшли правильних висновків про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення штрафних санкцій, зменшуючи які, суди скористалися правом, визначеним п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Зменшуючи розмір пені на 25 %, суди виходили з того, що з дослідження майнового стану відповідача та інших обставин встановлено, що відповідач є виробником теплової енергії; газ, що постачається за спірним договором, використовується виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання і опалювальний сезон потребує вкладення значних коштів. КП теплових мереж "Криворіжтепломережа" включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій в частині зменшення пені на 25 % з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення пені та на штрафу на 25%. Суд касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним, тому касаційна скарга позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

Суди відмовили у стягненні 7 % штрафу від суми простроченого платежу за прострочення з оплати понад 30 днів (п.7.2 договору) з посиланням на те, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить ст. 61 Конституції України. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України (436-15) , іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Тому судам слід було дослідити обґрунтованість суми штрафу з урахуванням вищевикладених обставин. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.12 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.12 у справі №16/5005/8055/2012 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.