Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" на рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі № 5015/2640/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький молочний завод" про стягнення 24 000,00 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" про стягнення 24 000,00грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення об'єкту лізингу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено частково. З Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" стягнуто 24 000,00грн. неустойки, 1609,50грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року (судді Кордюк Г.Т., Гриців В.М., Данко Л.С.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, проте, рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року змінено, а саме, викладено у іншій редакції пункт перший резолютивної частини рішення: "позов задовольнити повністю". В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року залишено без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оперативного лізингу (оренди) №323/0707 від 02.07.2007 року щодо своєчасного повернення об'єкта лізингу.

Публічне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат" просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

27.02.2013 року судом одержано телеграму від скаржника, у якій викладено клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представника скаржника.

У судовому засіданні 28.02.2013 року клопотання судом задоволено.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 02.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу № 323/0707, на підставі якого лізингодавець (ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім") передав лізингоодержувачу (ПАТ "Львівський холодокомбінат"), а лізингоодержувач отримав від лізингодавця відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2007р. в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: автомобіль ГАЗ-3302-212 І.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони за договором погодились вважати цей договір договором оперативного лізингу у відповідності до ч. 4 ст. 1.18.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Пунктом 3.2. оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2007 року сторони погодили, що термін дії даного договору з моменту оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку № 3 до даного договору визначений до 30.06.2010 року, після чого у відповідності до п. 6.2. Договору відповідач у п'ятиденний термін зобов'язувався повернути об'єкт лізингу позивачу.

Відповідно до додаткової угоди від 10.06.2010 року до вказаного договору, дію договору оперативного лізингу від 02.07.2007 року № 323/0707 продовжено до 15.06.2011 року.

Крім цього, 02.07.2007 року між ПАТ (ВАТ) «Львівський холодокомбінат», ПАТ (ВАТ) «Дрогобицький молочний завод» та ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» укладено договір суборенди № 323/0707с від 02.07.2007 року та складено трьохсторонній Акт приймання - передачі майна про фактичну передачу майна в сублізинг.

Оскільки в добровільному порядку відповідач до 20.06.2011 року взятого на себе зобов'язання за договором від 02.07.2007 року № 323/0707 в частині повернення об'єкта лізингу не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути вказане майно та сплатити неустойку за період з 06.07.2011 року до 08.08.2011 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2011 року у справі №5015/4979/11, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ «Львівський холодокомбінат» повернути на користь ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» автомобіль ГАЗ-3302-212І, з СПГ, реєстраційний № ВС0556ВС, № шасі 330200604067761, свідоцтво про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року в комплекті з технічною документацією. Стягнуто з ПАТ «Львівський холодокомбінат» на користь ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» 2400 грн. 00 коп. неустойки, 218 грн. 40 коп. сплаченого державного мита, та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарським судом у справі №5015/4979/11 встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання по поверненню об'єкта лізингу згідно договору № 323/0707 від 02.07.2007 року.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" 24 000,00грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення об'єкту лізингу - автомобіля ГАЗ-3302-212І, яка нарахована за період з 09.08.2011 року по 08.06.2012 року.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1 ст. 292 ГК України).

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний (ч. 2 ст. 292 ГК України).

Згідно п. 1.18.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (який був чинним станом на час укладення договору та втратив чинність з 01.04.2011 року згідно з Податковим кодексом України (2755-17) ) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Відповідно до п. 1.18.2 даного Закону незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Аналогічні положення містяться у п. 14.1.97 Податкового кодексу України (2755-17) .

Згідно із ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як унормовано ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 № 01-06/735/2012 (v_735600-12) ; постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 40/117).

Оскільки відносини оперативного лізингу не врегульовані спеціальним законом (як відносини фінансового лізингу), положення ч. 2 ст. 785 ЦК України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму застосовуються до правовідносин, які виникають із договору оперативного лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Встановивши, що термін дії договору № 323/0707 від 02.07.2007 року закінчився 15.06.2011 року, проте, об'єкт лізингу лізингодавцю повернуто не було, приймаючи до уваги встановлений у рішенні господарського суду по справі №5015/4979/11 факт порушення відповідачем зобов'язання по поверненню об'єкта лізингу згідно договору № 323/0707 від 02.07.2007 року (який в силу ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення для даної справи), а також зважаючи на те, що згідно умов даного договору повернути лізингодавцю об'єкт лізингу зобов'язаний саме відповідач, як лізингоодержувач, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 000,00грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення об'єкту лізингу.

При цьому, судом апеляційної інстанції мотивовано змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції та задоволено позов у повному обсязі, у зв'язку з помилковим зазначенням судом І інстанції у резолютивній частині рішення про задоволення позову частково.

Посилання відповідача на необґрунтовану відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою подання останнім додаткових доказів, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки, як вірно зазначено у постанові апеляційної інстанції, відповідачем не було наведено обставин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції та не обґрунтовано, які саме обставини можуть підтвердити дані докази.

До суду касаційної інстанції скаржником додатково надано угоду від 25.01.2011 року, на підтвердження того, що сторони договору оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2007 року достроково припинили дію такого договору. Проте, дана угода не була предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції, в силу ст. 111-7 ГПК України, не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Повноваження суду касаційної інстанції зводяться виключно до перевірки застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі відповідає як нормам матеріального, так і нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови апеляційної інстанції, якою змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі № 5015/2640/12 залишити без змін.