Головуючий суддя судді Першиков Є.В., Данилова Т.Б., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 рокуу справі № 5015/2658/12 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" про звернення стягнення на предмет застави за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан"до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за участю третіх осіб 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" 2. Львівська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України проусунення перешкод у користуванні майном і зобов'язання вчинити діїв судовому засіданні взяли участь представники позивача відповідача Молодюк А.Л. дов. № 03/2/869 від 26.11.2012 року, Дацко Ю.С. дов. № 13/2013 від 04.01.2013 року

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі за текстом - ПАТ "ВАБ") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" (далі за текстом - ТОВ "Львівська лізингова компанія") за участю третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" (далі за текстом - ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан") про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.08.2012 року, на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, допущено заміну первісного відповідача належним відповідачем - ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" та залучено до участі у справі ТОВ "Львівська лізингова компанія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У вересні 2012 року ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "ВАБ" за участю третіх осіб: ТОВ "Львівська лізингова компанія" та Львівської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про усунення перешкод в користуванні майном, яку було прийнято до спільного розгляду ухвалою господарського суду Львівської області від 14.09.2012 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2012 року у задоволенні первісних позовних вимог ПАТ "ВАБ" до ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Львівська лізингова компанія" - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" до ПАТ "ВАБ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Львівська лізингова компанія", Львівської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задоволено: усунено перешкоди в користуванні ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" наступними транспортними засобами: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску, і зобов'язано ПАТ "ВАБ" протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили подати реєстратору - Львівській філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, заяви про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяжень, що накладені відповідно до Договору застави № VZ7287 від 30.07.2008 року на наступні транспортні засоби: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "ВАБ" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 09.10.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "ВАТ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2012 року у справі № 5015/2658/12 - залишено без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими актами, ПАТ "ВАБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року у справі № 5015/2658/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічного позову, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 9, 19, 27 Закону України "Про заставу", ст. ст. 3, 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ст. ст. 509, 572, 593 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року № 03-05/88 для перегляду в касаційному порядку справи № 5015/2658/12 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2007 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВАБ" та ТОВ "Львівська лізингова компанія" укладено кредитний договір № 49/07 про надання кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 600 000, 00 доларів США, що в еквіваленті становить 3 030 000, 00 гривень відповідно до офіційного курсу НБУ на день підписання Кредитного договору з терміном остаточного повернення кредиту 13.08.2011 року включно.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що до вищевказаного Договору сторонами укладались додаткові угоди.

26.06.2008 року ТОВ "Львівська лізингова Компанія" та ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" (Лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 4005, відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у власність у Продавця майно - об'єкт лізингу та передати його в платне користування Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу.

За умовами п. 2.1. вказаного Договору та додатку № 1 до нього об'єктом лізингу є 2 (два) сідельні тягачі марки VOLVO модель ЕН 4x2, номерні знаки - ВС3826ВМ та ВС3827ВМ.

Пунктом 3.1. договору фінансового лізингу сторони погодили, що лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів, що наведені в додатку 2 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору фінансового лізингу загальна вартість об'єкта лізингу на момент укладення договору складає 1 571 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу Лізингоодержувачем - ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" сплачено ТОВ "Львівська лізингова компанія" лізингових платежів на загальну суму 2 083 357, 47 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 02.07.2012 року.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2012 року у справі № 5015/2455/12 за позовом ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" до ТОВ "Львівська лізингова компанія" за участю третьої особи ПАТ "ВАБ" визнано за ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" право власності на сідловий тягач - Е марки Volvo модель FH 2008, реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2AS02A48B519885, колір синій та автомобіль Volvo FH 4х2, сідловий тягач-Е, 2008, реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, колір синій.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 49/07 ПАТ "ВАБ" та ТОВ "Львівська лізингова компанія" укладено договір застави № VZ7287, відповідно до умов якого Позичальником було передано в заставу належні йому на праві власності транспортні засоби: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску.

Обтяження предмета застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Львівською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 31.07.2008 року за № 7668309.

Відповідно до п. 2.4.5. вказаного договору Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог та задовольняючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що із закінченням 29.07.2011 року строку дії договору фінансового лізингу та сплатою ТОВ "Вспільне українське-канадське підприємство "Росан" усієї суми лізингових платежів до останнього перейшло право власності на предмет фінансового лізингу.

Так, суди вказали, що правовою підставою визнання права власності на транспортні засоби за відповідачем був договір фінансового лізингу, а підставою позову ПАТ "ВАБ" у даній справі є кредитний договір № 49/07 від 14.08.2007 року та договір застави № VZ7287 від 30.07.2008 року, а тому згідно ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Також, попередні судові інстанції зазначили, що постановою господарського суду Львівської області у справі № 31/168-2010 від 03.11.2010 року ТОВ "Львівська лізингова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слідзьону Н.П., а тому позивач за первісним позовом має право задовольнити свої вимоги до ТОВ "Львівська лізингова компанія" лише в межах ліквідаційної процедури, порушеної стосовно ТОВ "Львівська лізингова компанія".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 2 ст. 574 Цивільного кодексу України закріплено, що до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтями 593 Цивільного кодексу України та 28 Закону України "Про заставу" (2654-12) передбачені випадки припинення застави.

Так, господарські суди попередніх інстанції зазначили про різну редакцію договору фінансового лізингу від 26.06.2008 року та прийшли до висновку, що оригінал договору містить п. 9.5., відповідно до якого після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна, а п. 9.4. регулює право Лізингоодержувача на розірвання договору.

Також, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про припинення права позивача за первісним позовом на об'єкт застави.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

Проте, з огляду на приписи тієї ж статті Процесуального кодексу суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" передбачено збереження застави в разі переходу предмета застави у власність іншої особи. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Статтею 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено порядок відчуження предмета обтяження, зокрема у ч. 3 закріплено, що у випадку коли інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про втрату позивачем за первісним позовом права застави на транспортні засоби, оскільки вони не включені до ліквідаційної маси ТОВ "Львівська лізингова компанія" та виключну можливість задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке входить до ліквідаційної маси, у зв'язку з чим вказали про припинення застави є таким що зроблений без врахування ст. 27 Закону України "Про заставу" та ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у зв'язку чим суди попередніх інстанцій прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, слід зазначити, що ст. 20 Закону України "Про Заставу" встановлено правило, згідно з яким заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

При цьому право заставодержателя на позов про звернення стягнення на предмет застави, коли заставодавцем є третя особа, не може бути обмежене в разі порушення справи про банкрутство та введення у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.