головуючого суддів Міщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову та на постанову у справі господарського суду господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року №5023/4747/12 Харківської області

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонторг"провизнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Постановою господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі №5023/4747/12 (Суддя - Усатий В.О.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діонторг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Встановлено розмір безспірних вимог кредитора - ТОВ "Геоспецсервіс", який звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, в сумі 62 505,00 грн.

З дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено.

Припинено повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна.

Призначено ліквідатором боржника ініціюючого кредитора - ТОВ "Геоспецсервіс".

Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. З, 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25- 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Зобов'язано ліквідатора в строк до 01.11.2013 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації виявленого майна банкрута, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, копію листа до органу державної податкової служби, Пенсійного фонду, центру зайнятості, всім фондам та кредиторам про закінчення процедури ліквідації банкрута, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню на зберігання, докази знищення печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року (колегія суддів: Камишева Л.М.; Бородіна Л.І.; Лакіза В.В.) апеляційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі № 5023/4747/12 залишено без змін.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, Західна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить наведені процесуальні акти попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19-1, 78 Податкового кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецсервіс" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонторг", як відсутнього за місцезнаходженням боржника, на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Безспірність грошових вимог ТОВ "Геоспецсервіс" підтверджена простим векселем серії АА № 1851185 на суму 62 505,00 грн., виконавчим написом нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А. вчиненого 14.09.2012 року, постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС ХМУЮ від 02.08.2012 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 3858 від 14.09.2012 року.

Суд встановив, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру станом на 28.09.2012 року місцезнаходженням боржника було: 61093, Харківська обл., м. Харків, Ленінський район вул. Полтавський Шлях, буд. 118, кім. 10, та згідно запису № 4 від 22.05.2012 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ "Діонторг" за вказаною адресою (а.с. 18-19).

Визнаючи боржника банкрутом за приписами ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності належними доказами факту нездійснення боржником господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за його місцезнаходженням та наявності у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України такі висновки попередніх судових інстанцій не підтримує, вважає винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, висновки якої підтримано судом другої інстанції, передчасними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Діонторг" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року (z1294-05) ), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При встановленні факту відсутності боржника ТОВ "Діонторг" за його місцезнаходженням, суд першої інстанції керувався довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Серії АА №879736 станом на 28.09.2012 року.

Із наданої довідки вбачається, що місцезнаходженням боржника є: 61093, Харківська обл., м. Харків, Ленінський район вул. Полтавський Шлях, буд. 118, кв. 10.

22.05.2012 року до Єдиного державного реєстру внесено запис №4 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними.

Отже, внесення до Єдиного державного реєстру запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Оскільки, з'ясування вказаних обставин має вирішальне значення для встановлення обґрунтованості порушення справи про банкрутство та подальшого здійснення провадження у справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, апеляційний господарський суд, у даному випадку, переглядаючи постанову про визнання боржника банкрутом, в порушення ст. 43, 101, 103 ГПК України, на наведені обставини уваги не звернув, не встановив чи було перевірено судом першої інстанції обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі №5023/4747/12 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.