ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" лютого 2013 р. Справа № 5028/2/59/2012
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs28647961) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення господарського суду Чернігівської області від 2 жовтня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року у справі № 5028/2/59/2012 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "САК Лтд" про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2012 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "САК Лтд" про стягнення солідарно 360000 грн. передоплати, посилаючись на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Володар-Сервіс" умов договору купівлі-продажу № 28/05-1 від 28 травня 2012 року та укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "САК Лтд" договір поруки від 28 травня 2012 року щодо поставки товару та забезпечення її виконання.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 2 жовтня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 14 січня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 360000 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2012 року позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Володар-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 28/05-1, за яким позивач зобов'язався здійснити передоплату за товар: кормозбиральний комбайн Марал 125 Е-281 з трав'яною жаткою та косилку Е-303 з трав'яною жаткою - в загальній сумі 360000 грн., а продавець - передати цей товар у власність покупця за актом приймання-передачі не пізніше 10 днів з моменту отримання передоплати.
28 травня 2012 року позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "САК Лтд" укладено договір поруки, відповідно до умов якого останнє поручалося за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Володар-Сервіс" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.
На виконання умов договору купівлі-продажу позивач 6 червня та 13 липня 2012 року платіжними дорученнями № 1148 та № 1450 відповідно перерахував на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-Сервіс" передоплату в загальній сумі 360000 грн. 23 липня 2012 року відповідач поставив позивачу косилку Е-303 з трав'яною жаткою, яку позивач за актом приймання-передачі не прийняв у зв'язку з виявленими недоліками, про що складено відповідний акт. Кормозбиральний комбайн Марал 125 Е-281 з трав'яною жаткою передано не було.
31 липня 2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу та повернення сплачених коштів у зв'язку з недоліками щодо якості поставленого товару та не поставленого у визначений договором строк комбайну.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 671, 672, 673, 678 Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року (v0007400-66) , виходив з того, що позивачем не доведено, що зазначені в акті недоліки товару несуть характер істотного порушення вимог щодо якості товару, а договором купівлі-продажу не передбачено складання акту щодо невідповідності якості товару в односторонньому порядку.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, залишивши його без змін та, зазначивши, при цьому, що позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача повідомлень про необхідність прийняття участі в перевірці якості товару, складених актів та повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу.
Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення передоплати, здійсненої на виконання договору купівлі-продажу.
Нормою матеріального права, яка регулює попередню оплату товару, є ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 2 якої передбачає право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
На дану норму матеріального права попередні судові інстанції не звернули уваги, належним чином не перевірили доводи позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі товару, зокрема, кормозбирального комбайну Марал 125 Е-281 з трав'яною жаткою, та дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, умовами договору купівлі-продажу передбачено, що продавець здійснює передачу товару у власність покупця за актом прийомки-передачі за підписами уповноважених сторін продавця і покупця. Датою передачі товару є дата, коли товар передано у власність покупця в місці передачі.
Передача товару здійснюється в комплектації згідно рахунку № 28051 від 28 травня 2012 року. В даному рахунку зазначено, що підлягає передачі кормозбиральний комбайн Марал 125 Е-281 з трав'яною жаткою та косилка Е-303 з трав'яною жаткою.
Порядок, умови та строк передачі товару передбачені договором, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, попередніми судовими інстанціями належним чином не перевірені, як і не враховані вимоги ст. 193 Господарського кодексу України про право управненої сторони не приймати виконання зобов'язання частинами.
При цьому, пославшись на порушення позивачем правил приймання товару, передбачених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року (v0007400-66) , суд не звернув уваги на те, що сторонами в договорі не передбачено приймання товару за якістю відповідно до вимог даної Інструкції, та не дав оцінки тому, що представники продавця при складанні акту невідповідності якості товару відмовилися приймати участь у складанні даного акту.
З огляду на зазначене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 2 жовтня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року у справі № 5028/2/59/2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий
Судді
М.І. Остапенко
П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко