Головуючого судді Сибіги О.М. суддів Корсака В.А., Костенко Т.Ф. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі господарського суду Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уником"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Восход" про визнання договору підряду № 01/07 від 18.01.2007 дійсним; стягнення з відповідача на користь позивача 453 744 грн. 99 коп. - основного боргу із урахуванням індексу інфляції; 43634 грн. 50 коп. - пені; 13 786 грн. 77 коп. 3 % річних

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився

- відповідачане з'явився

В серпні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Уником" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", в якій просило суд визнати договір підряду № 01/07 від 18.01.2007 дійсним, стягнути з відповідача 453 744, 99 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 43 634, 50 грн. пені, 13 786, 77 грн. 3 % річних (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2010 (суддя Зубченко І.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 (головуючий Діброва Г.І., судді: Бойченко К.І., Стойка О.В.) у справі № 43/112 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уником" 350 698 грн. - основного боргу, 89 088, 93грн. - інфляційних втрат, 39 130, 11 грн. - пені; 12 251, 02 грн. - 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 4907, 20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113, 28 грн. В позовних вимогах про стягнення 13 958, 06грн. - інфляційних втрат, 4 504, 39 грн. - пені; 1 535, 75 грн. - 3 % річних; визнання договору підряду № 01/07 від 18.01.2007, укладеного між ТОВ "Уником" та ТОВ "Восход" дійсним - відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД" на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за експертизу № 42/24 від 01.09.2009 згідно рахунку № 1477 від 07.09.2009 у сумі 252, 78грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Уником" на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за експертизу № 42/24 від 01.09.2009 згідно рахунку № 1477 від 07.09.2009 у сумі 252, 78 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД" на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за експертизу № 6632/24 від 17.06.2010 згідно рахунку № 2113 від 29.12.2009 у сумі 5 047, 68 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Восход" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на відсутність проектно-кошторисної документації і на те, що підписані сторонами акти приймання виконаних робіт оформлені неналежним чином.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.02.2013 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Корсак В.А., Костенко Т.Ф. для розгляду справи № 43/112 господарського суду Донецької області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.01.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Уником" (підрядник; позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Восход" (замовник; відповідач) був укладений договір підряду № 01/07 (далі - договір) відповідно до пункту 1.1. якого, підрядник зобов`язався за завданням замовника виконати загальнобудівельні роботи на 1-му поверсі на відмітці - 4, 500 м в торгівельному комплексі "Обжора", розташованому на перехресті пр. Леніна та пр. Будівельніків в Жовтневому районі м. Маріуполь, а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик, передати в повному об`ємі документацію, необхідну для виконання робіт, прийняти остаточні роботи та оплатити їх.

Пунктом 3.8. договору в редакції протоколу розбіжностей, який є невід'ємною його частиною, визначено, що строком закінчення робіт за договором є дата підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Розрахунок за фактично виконані роботи замовник зобов`язаний здійснити протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами проміжного акту прийому передачі виконаних робіт або акту прийому-передачі виконаних робіт. У разі прострочки платежу за договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (пункти 10.1., 11.2. договору).

На виконання умов договору сторони підписали та скріпили своїми печатками довідку про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2В, що підтверджують виконання та прийняття робіт відповідачем без претензій у сумі 3 070 698, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу лише 2 720 000, 00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача з оплати виконаних робіт за розрахунком позивача, перевіреним судом, становить 350 698, 00 грн., на яку останнім на підставі ст. 625 ЦК України нараховано передбачену договором пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши на підставі поданих доказів факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем за виконані роботи, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 350 698, 00 грн., 89 088, 93 грн. - інфляційних втрат, 39 130, 11 грн. пені; 12 251, 02 грн. 3 % річних (за коригованим розрахунком суду першої інстанції).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання договору дійсним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині покладення на відповідача витрат на послуги адвоката, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичну оплату витрат на послуги адвоката у даній справі.

На думку колегії суддів, встановивши зазначені обставини суди правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що позивачем не надана проектно-кошторисна документація, що унеможливлює визначення дійсної вартості виконаних робіт, а підписані сторонами акти приймання виконаних робіт неналежним чином оформлені.

Проте, суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих доказів встановили, що позивачем виконані роботи на суму 3 070 698, 00 грн., які прийняті відповідачем без зауважень. Також встановлено, що заборгованість відповідача з оплати виконаних робіт становить 350 698, 00 грн.

В даному випадку, в своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі і вирішити питання про їх достовірність.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.