Головуючого судді суддів Сибіги О.М., Корсака В.А., Костенко Т.Ф. розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвалу Київський апеляційний господарський суд від 27.12.2012 у справі господарського суду Київської областіза позовомзаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України 2) Національного університету оборони України 3) Київського квартирно-експлуатаційного управління міністерства оборони України до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_4 про скасування розпорядження від 06.11.2009 № 1563 в судовому засіданні взяли участь представники :позивача-1ОСОБА_5позивача-2ОСОБА_5 позивача-3ОСОБА_6 відповідачане з'явився за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з'явився прокуратури Яговдік С.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2012 (суддя Конюх О.В.) відмовлено в прийнятті позовної заяви прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в частині вимог щодо визнання недійсним акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого громадянину ОСОБА_4 - серія ЯЛ № 581893.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 (головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері повернуто без розгляду на підставі статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останню подано після закінчення строку, встановленого для її подання.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою апеляційної інстанції, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а матеріали справи скерувати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду справи по суті, посилаючись на те, що апеляційним судом порушені норми процесуального права, зокрема, статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Сторони не скористалися правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.02.2012 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Корсак В.А., Костенко Т.Ф. для розгляду справи № 2/115-12 господарського суду Київської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня прийняття, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Згідно частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. При цьому, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день (частина 3 статті 51 Господарського процесуального кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалу господарського суду Київської області винесено 06.11.2012, при цьому, строк на апеляційне оскарження ухвали закінчився 13.11.2012 (після вихідного дня).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим скаржником, апеляційна скарга № 10/5539 від 19.11.2012, згідно штемпеля на конверті направлена до господарського суду Київської області 19.11.2012, тобто, за межами встановленого частиною 1 статтею 93 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку апеляційного оскарження ухвали.

Частиною 1 статтею 97 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що Київський апеляційний господарський суд правомірно відмовив у прийнятті апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскаржувана ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 у справі № 2/115-12 відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.

В ході перегляду оскаржуваної ухвали в касаційному порядку, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження. Твердження скаржника стосовно того, що строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду починається з наступного дня після отримання ухвали є помилковим, оскільки така позиція суперечить приписам частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України.