головуючого судді: суддів: Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області на рішення та постанову Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі № 5027/640/2012 Господарського суду Чернівецької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медико-фармацевтична фірма "Вако" до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції "Чернівці" ДТГО Львівська залізниця" про продовження терміну дії договору орендиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Сопко С.П., дов.від 20.06.2012 № 10-08-10849

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медико - фармацевтична фірма "Вако" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.07.2009 № 213, шляхом укладення додаткового договору.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.09.2012 у справі №5027/640/2012 (суддя Байталюк В.Д.) залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний заклад "Вузлова клінічна лікарня станції "Чернівці" ДТГО Львівська залізниця".

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 у справі №5027/640/2012 (суддя Байталюк В.Д.) позов задоволено, продовжено термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №213 від 24.07.2009, шляхом укладення додаткового договору в редакції, викладеній в рішенні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі №5027/640/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіба М.І., суддів Гриців В.М., Зварич О.В.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 у цій справі залишено без змін, повернуто з Державного бюджету України Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернівецькій області зайво сплачену суму судового збору в розмірі 22,50 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у цій справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 24.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медико - фармацевтична фірма "ВАКО" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 213 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. цього Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення першого поверху будівлі поліклініки (літ. А) Державного закладу Вузлова клінічна лікарня станції "Чернівці" ДТГО Львівська залізниця (далі - ДЗ Вузлова клінічна лікарня станції "Чернівці" ДТГО ЛЗ), загальною площею 18,5 кв.м. (1-3 - 3, 50 кв.м.; 1-4 -14, 30 кв.м., частину приміщення - 1-2-0, 7 кв.м.) (далі - майно), розміщені за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 226 та перебувають на балансі ДЗ Вузлова клінічна лікарня станції "Чернівці" ДТГО ЛЗ (балансоутримувач), вартість яких згідно з незалежною оцінкою станом на 31.01.2009 становить 118961,00 грн.

Майно передано в оренду з метою розміщення аптеки, що реалізує готові ліки (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 зазначений Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, договір діє з 24.07.2009 по 22.07.2012 включно.

Відповідно до пункту 10.5 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, при обов'язковій наявності дозволу органу уповноваженого управляти об'єктом оренди та згоди балансоутримувача.

Як встановлено судами, 24.07.2009 на підставі акту приймання - передачі вказане майно було передано орендарю.

Судами зазначено, що у зв'язку з внесенням змін Законом України від 21.04.2011 №3269-17 (3269-17) до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області листом від 15.03.2012 №11-09-00763 повідомило балансоутримувача та орендаря, що у разі бажання орендаря продовжити термін дії договору оренди, необхідно провести нову оцінку майна, переданого в оренду, в іншому випадку дія договору буде припинена.

Нова оцінка майна була проведена, що підтверджено висновком про вартість майна, затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області 20.04.2012, згідно з яким станом на 31.01.2012 ринкова вартість орендованих приміщень становить 92221грн. (без ПДВ), а вартість 1 кв.м - 4984,92грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області листом від 24.04.2012 №07-09-01252 звернулось до Міністерства інфраструктури України (органу, уповноваженого управляти майном, яке перебуває в оренді) з проханням надати дозвіл на продовження терміну дії договору № 213 від 24.07.2009.

Листом від 21.06.2012 №ЦЗЕ-11/1625 Державна адміністрація залізничного транспорту України не погодила продовження терміну дії договору оренди №213 від 24.07.2009, у зв'язку з тим, що згідно з новою оцінкою майна розмір орендної плати мав становити 33,4 грн.(без ПДВ) за 1 кв.м., тобто, зменшився порівняно з розміром, встановленим згідно з попередньою оцінкою (44,51грн.), та з метою недопущення фінансових втрат було запропоновано привести вартість орендної плати до рівня не нижчого від попередньої експертної оцінки станом на 31.01.2009.

Як встановлено судами, позивач погодився привести вартість орендної плати до рівня вартості орендної плати за попередньою експертною оцінкою, про що повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та уповноважений орган відповідними листами.

Враховуючи зазначене, листом від 12.07.2012 №07-09-02169 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області повторно звернулось до Міністерства інфраструктури України з проханням погодити додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна № 213 від 24.07.2009, оскільки орендар погодився сплачувати орендну плату в попередньому розмірі, а саме: 44,51 грн. за 1 кв.м., розраховану відповідно до експертної оцінки орендованого майна, виконаної станом на 31.01.2009 та просило надати відповідь до 19.07.2012.

Судами зазначено, що листом № 283Е-11/2239 від 20.08.2012 Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" Міністерства інфраструктури України погодила продовження терміну дії договору оренди №213 від 24.07.2009, строком до 01.05.2013, за умови встановлення розміру орендної плати 44,51 грн. без ПДВ за 1 кв.м.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, виходили з того, що належне виконання орендарем умов договору, досягнення згоди органу, уповноваженого управляти майном та балансоутримувача на продовження терміну дії договору оренди є підставою для продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна № 213 від 24.07.2009, шляхом укладення додаткової угоди, на погоджених уповноваженим органом умовах, а тому дійшли висновку про задоволення позову.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору між сторонами стало питання щодо наявності правових підстав для продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 213 від 24.07.2009.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; дана норма кореспондується із приписами ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені останнім як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту приписів статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.

Втім, господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір по суті, не врахували, що 20.07.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області направило позивачу заяву №11-09-02256 від 20.07.2012 про припинення договору оренди від 24.07.2009 № 213 та вимагало терміново повернути майно балансоутримувачу та надати акт приймання-передачі орендованого майна відповідно до п. 10.5 Договору.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишено те, що листом від 10.08.2012 №1145 Державний заклад "Вузлова клінічна лікарня станції "Чернівці" ДТГО Львівська залізниця" надіслав на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області акт приймання-передачі державного майна від 10.08.2012, у зв'язку з завершенням терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.07.2009 №213.

Відтак, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи припинив свою дію договір оренди №213 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 24.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медико - фармацевтична фірма "ВАКО", у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений; чи попередив орендодавець орендаря про його припинення, а також про не продовження строку його дії на наступний строк.

Господарські суди, розглядаючи спір, не врахували положення вищенаведених норм чинного законодавства, що стало причиною прийняття незаконних судових актів.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції відзначає, що суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання продовженим в судовому порядку терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №213 від 24.07.2009, проте судами не було взято до уваги, що серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, не передбачено такого способу, як зобов'язання продовжити термін дії договору, отже, позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом на продовження користування об'єктом оренди за спірним договором оренди, реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки положеннями цієї статті врегульована процедура укладення договорів оренди відповідно до умов Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а не продовження терміну їх дії.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, вказані судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.