Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службина постанову від 24.10.2012 р. господарського суду Дніпропетровської областіта постанову від 11.12.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі № 34/5005/8846/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Юніторг", м. Дніпропетровськ (ліквідатор) до приватного підприємства "Дніпрянка Плюс", м. Дніпропетровськ про банкрутство представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2012 р. порушено провадження у справі №34/5005/8846/2012 про банкрутство приватного підприємства "Дніпрянка Плюс" (далі - ПП "Дніпрянка Плюс") у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. (судді: Виноградник О.М. - головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ, скаржник) залишено без задоволення, а вказану постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції на стадію порушення провадження. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 41 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (2343-12) .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) .

Відтак, касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) , беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство (2343-12) не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку та визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Згідно зі ст. 52 Закону про банкрутство кредитори боржника в місячний строк з дня одержання письмового повідомлення ліквідатора про визнання боржника банкрутом можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до ліквідатора боржника у порядку, встановленому ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому навіть в касаційній скарзі скаржник взагалі не вказує про існування у боржника будь-якої податкової заборгованості.

За таких обставин заявник апеляційної скарги був позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою Лівобережної МДПІ, оскільки вона не є учасником справи про банкрутство.

Відтак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника - припиненню, як безпідставно порушене.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Лівобережна МДПІ, після набуття нею у встановленому порядку статусу учасника провадження у справі про банкрутство, не позбавлена процесуального права на оскарження (у тому числі повторне) прийнятих у справі судових рішень.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4-1, 80, 91, 106, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. у справі № 34/5005/8846/2012 скасувати. Прийняти нове рішення (ухвалу), яким припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 р. у справі № 34/5005/8846/2012.