Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року у справі № 5016/1052/2012(10/33) Господарського суду Миколаївської області за позовом Фермерського господарства "Меліхов", Миколаївська область, до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", в особі Південно-Миколаївської філії, Миколаївська область, про стягнення 138 791,88 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Рижий В.Ф. (дов. від 26.02.13);

відповідача - не з'явився,

У червні 2012 року позивач Фермерське господарство "Меліхов" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Компанія "Райз", в особі Південно-Миколаївської філії, про стягнення 138 791,88 грн.

Вказував, що 19.09.11 між ним (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки № 32-369, згідно якого продавець зобов'язався передати йому у власність насіння сільськогосподарських культур на умовах 100 % передоплати, а він - здійснити оплату товару на встановлених договором умовах та прийняти товар.

Зазначав, що 17.11.11 платіжним дорученням № 61, в рахунок 100 % передоплати за насіння соняшника, перерахував на рахунок відповідача 120 000 грн.

Також вказував, що 07.05.12, в зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання з поставки насіння соняшника у встановлені договором строки, між ним та МПП фірма "Ерідон" був укладений договір купівлі-продажу насіння соняшника на загальну суму 135 000 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару, позивач просив стягнути з відповідача 120 000 грн. боргу, 15 000 грн. збитків, 1 750,86 грн. пені та 2 041,02 грн. 3 % річних, а всього - 138 791,88 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06 серпня 2012 року (суддя Алексєєв А.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року (колегія суддів у складі: Мацюри П.Ф. - головуючого, Ліпчанської Е.І., Філінюка І.Г.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Компанія "Райз", в особі Південно-Миколаївської філії, на користь Фермерського господарства "Меліхов" 122 444,22 грн. боргу та 2 448,88 грн. судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, 3 % річних та пені, з врахуванням правильного розрахунку 3 % річних та пені.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 15 000 грн. збитків, обґрунтовані посиланнями на те, що позивачем було здійснено оплату насіння соняшникового в сумі 135 000 грн. за договором № 870/12/122 від 23.02.12 до настання терміну виконання відповідачем зобов'язань з поставки насіння соняшникового за договором № 32-369, тому зазначені витрати позивача не є збитками в розумінні ст. 224 ГК України.

У касаційній скарзі ПАТ "Компанія "Райз", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 216, 218 ГК України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.09.11 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 32-369, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати покупцю (позивачу) у власність насіння сільськогосподарських культур на умовах 100 % передоплати, а покупець - здійснити оплату товару на встановлених договором умовах та прийняти товар.

16.11.11 між позивачем та відповідачем був підписаний додаток № ЗП-10032-01120 до договору № 32-369 від 19.09.11, яким сторони погодили 100 % передоплату покупцем товару в сумі 120 000 грн. та строк поставки товару (насіння соняшнику РК64Е83 в кількості 100 посівних одиниць по ціні 1 200 грн.) продавцем до 01.04.12.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що 17.11.11, на виконання умов договору № 32-369, позивач платіжним дорученням № 61 перерахував на рахунок відповідача 100 % передоплату за насіння соняшника в сумі 120 000 грн., а відповідач не здійснив поставку товару позивачу у встановлений договором строк.

Положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки насіння на умовах 100 % передоплати № 32-369 від 19.09.11, становить 120 000 грн. та підлягає поверненню позивачу разом з 3 % річних, нарахованими позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та зменшеними судом у зв'язку з їх неправильним розрахунком позивачем.

Крім того, п. 7.1 договору за затримку передачі товару покупцеві передбачено сплату постачальником пені в розмірі облікової ставки Національного Банку України від ціни непоставленого товару.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині поставки товару, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені за період з 02.04.12 по 11.06.12, з врахуванням її правильного розрахунку.

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 15 000 грн. збитків, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивачем було здійснено оплату за договором від № 870/12/122 від 23.02.12, до настання терміну виконання відповідачем зобов'язань за договором № 32-369, тому зазначені витрати позивача не є збитками в розумінні ст. 224 ГК України.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги щодо не виникнення у відповідача обов'язку поставити товар, зводяться до переоцінки доказів, яким судами попередніх інстанцій надавалась належна правова оцінка та які відповідно до меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, не можуть бути переоцінені Вищим господарським судом України, тому зазначені доводи касаційної скарги слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року у справі № 5016/1052/2012(10/33) залишити без змін.