головуючого Козир Т.П. суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 20.11.2012 Київського апеляційного господарського суду 15.01.2013 у справі господарського суду № 5011-69/12885-2012 міста Києваза позовом Фізичної особи - підприємця Гусєва Сергія Олеговича до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 11 615,36 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Шабанов С.В.;

17.09.2012 Фізична особа - підприємець Гусєв Сергій Олегович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення індексу інфляції у розмірі 9 095, 41 грн., 3% річних у розмірі 2 519, 95 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 у справі № 5011-69/12885-2012 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Сітайло Л.Г.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Фізичної особи - підприємця Гусєва Сергія Олеговича 3% річних у розмірі 2 510, 05 грн. та індекс інфляції у розмірі 9 095, 41 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі № 5011-69/12885-2012, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 31/61 зобов'язано відповідача перерахувати 60 234,48 грн. з відкритого у відділенні ВАТ КБ "Надра" рахунку № 26003002222001 СПД Гусєва С.О. на поточний рахунок ТОВ "МД Істейт" шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 1 від 24.12.2009; відтак, згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України виникло грошове зобов'язання на підставі судового рішення; відповідачем виконано рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 31/61 щодо закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 1 від 24.12.2009 лише 18.05.2011.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір на обслуговування бізнес-пакету № 20/2008/Ю000087.

Відповідно до п. 4.3.9 даного договору банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача, згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно з п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 31/61 зобов'язано відповідача перерахувати 60 234,48 грн. з відкритого у відділенні ВАТ КБ "Надра" рахунку № 26003002222001 СПД Гусєва С.О. на поточний рахунок ТОВ "МД Істейт" шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 1 від 24.12.2009.

З огляду на приписи вищезазначених норм та встановлені судами обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку йдеться саме про грошове зобов'язання яке виникло на підставі судового рішення, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 31/61 зобов'язано відповідача вчинити дії щодо обслуговування поточного рахунку позивача згідно з договором шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 1 від 24.12.2009 - що є послугою пов'язаною із переказом коштів (п. 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), яку не можна ототожнювати з грошовим зобов'язанням.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами були неправильно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин, а саме: ч. 5 ст. 11 ЦК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин у суду касаційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції, яка не ґрунтується на правильному застосуванні приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги те, що обставини справи не потребують додаткового дослідження, користуючись повноваженнями, наданими ст. 111-9 ГПК України, зокрема, правом скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі № 5011-69/12885-2012, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 111-11 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на Фізичну особу - підприємця Гусєва Сергія Олеговича.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі № 5011-69/12885-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гусєва Сергія Олеговича (63093, м. Запоріжжя, вул. Застефонська, буд. 8, кв. 92, код 2592303078) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) 804, 75 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 860, 25 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.