головуючого судді: суддів: Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № 19/089-08 Господарського суду Київської областіза позовом Київської обласної спілки споживчих товариствдо відповідача Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Макарівське районне споживче товариство про визнання права власностіза участю представників сторін:

позивача: Ситенок О.Д., дов.від 31.10.2012 № 01-124

відповідача: Проніна Г.Т., дов.від 15.02.2013 № 39

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача: не з'явилися

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Макарівського районного споживчого товариства про визнання за Київською обласною спілкою споживчих товариств права власності на універмаг, розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2012 у справі № 19/089-08 (суддя Карпечкін Т.П.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі №19/089-08 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Федорчука Р.В., суддів Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2012 у цій справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання права власності задоволено повністю, визнано право власності на універмаг, що розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52 за Київською обласною спілкою споживчих товариств, стягнуто з Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області на користь Київської обласної спілки споживчих товариств 6130, 66 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у цій справі, рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2012 у справі №19/089-08 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на універмаг, що розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, позивач посилається на те, що він є власником нерухомого майна - універмагу, що розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52, оскільки фінансування будівництва зазначеного об'єкту нерухомості було здійснено за рахунок коштів Київської обласної спілки споживчих товариств.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.

Визнання права, як спосіб судового захисту права, передбачено статтею 392 Цивільного кодексу України, за якою з позовом про визнання права власності може звертатися власник майна, чиї права не визнаються, порушуються чи оспорюються.

Тобто, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач відмовив у визнанні права власності за позивачем на спірне майно, оскільки листом №01-308 від 01.08.2007 Виконавчого комітету Макарівської селищної ради на звернення позивача щодо оформлення права власності на приміщення універмагу повідомив, що за результатом обговорення даного питання члени виконавчого комітету прийшли до попереднього висновку, що права власності на вказаний об'єкт можливо оформити за Макарівським споживчим товариством Київської обласної спілки споживчих товариств.

Крім того, у відзиві на позовну заяву від 08.04.2008 №231 відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову на підставі того, що рішенням Макарівської селищної ради від 26.06.2003 №106 Макарівському БТІ надано дозвіл на виготовлення правової технічної документації на об'єкти споживчої кооперації, (в тому числі, і на універмаг), Макарівській райспоживспілці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що такі дії відповідача свідчать про оспорення права власності позивача на спірне майно, відтак, позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.

Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, на підтвердження набуття права власності на спірний об'єкт нерухомості, посилається на те, що будівництво універмагу у смт. Макарів здійснено саме за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств, що підтверджується наступними документами: розпорядженням правління Київської облспоживспілки від 15.01.1976 №50 "Про затвердження проектної документації на будівництво універмагу в Макарові Макарівського райСТ", яким затверджено надану Макарівським райСТ проектну документацію на будівництво універмагу в Макарові, кошторисною вартістю 481,13 тис. руб. Витрати розпоряджено провести за рахунок коштів фонду фінансування капвкладень; постановою правління Київської облспоживспілки від 03.03.1976 № 83 "Про затвердження уточненого плану капвкладень на рік", якою затверджено по райспоживспілкам та господарствам облспоживспілки уточнений план капвкладень на 1976 рік в сумі 9260,7 тис. руб.; планом капітальних вкладень на 1976 рік по системі Київської облспоживспілки; постановою правління Київської облспоживспілки від 01.03.1977 №74 "Про затвердження уточненого плану капвкладень на 1977 рік"; планом капвкладень на 1977 рік по системі Київської облспоживспілки; розпорядженням правління Київської облспоживспілки від 30.11.1978 за №97 "Про створення робочої комісії по прийманню в експлуатацію універмагу в смт. Макарів"; рішенням виконавчого комітету Макарівської районної ради народних депутатів від 29.12.1978 № 380 "Про затвердження акту державного приймання в експлуатацію універмагу в смт. Макарів"; актом приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом універмагу на 110 робочих місць, торговою площею 960 кв.м., смт. Макарів, від 29.12.1978.

Як зазначено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Правління Київської облспоживспілки від 26.12.2002 № 23 " Про основні засоби Макарівського райСТ, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки" зобов'язано правління Макарівського районного споживчого товариства передати (повернути) з балансу (з тимчасового користування) Макарівського райСТ на баланс правління облспоживспілки основні засоби, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки (п. 1 постанови Правління Київської облспоживспілки від 26.12.2002 № 23 "Про основні засоби Макарівського райСТ, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі вказаної постанови, за актом передачі - приймання основних засобів Макарівського районного споживчого товариства на баланс Київської облспоживспілки від 08.01.2003, третьою особою, без жодних заперечень, було передано "будівлю універмагу", 1987р., за адресою: смт. Макарів. Вказаний акт підписано уповноваженими особами Макарівського районного споживчого товариства та Київської обласної спілки споживчих товариств та скріплено відбитками печаток останніх.

Отже, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, вищевказані докази підтверджують те, що будівництво універмагу здійснювалося за рахунок коштів позивача; ані відповідачем, ані третьою особою доказів на підтвердження протилежного не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, спірне нерухоме майно з 08.01.2003 фактично перебуває у власності Київської обласної спілки споживчих товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам міських рад делеговано повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (z0157-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (z0157-02) (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 6.1. Тимчасового положення (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про виникнення права власності на універмаг, розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52 у Київської обласної спілки споживчих товариств, у зв'язку з чим правомірно задовольнив позовні вимоги.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарським судом розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а їх висновки за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто апеляційним господарським судом у незаконному складі колегії суддів, відхиляються судом касаційної інстанції, з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи вперше подана (11.05.2012) до Київського апеляційного господарського суду апеляційна скарга Київської обласної спілки споживчих товариств після автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Мальченко А.О. Вказана апеляційна скарга з доданими до неї матеріалами була повернута скаржнику відповідною ухвалою про повернення апеляційної скарги від 17.05.2012 у справі №19/089-08. Враховуючи те, що 20.06.2012 скаржник повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, зазначена скарга підлягала повторній реєстрації в автоматизованій системі документообігу із визначенням колегії суддів для розгляду даної апеляційної скарги під час реєстрації, яка і була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Федорчука Р.В., суддів Ткаченко Б.О., Лобань О.І.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.