Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" на постанову від 05.12.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/064-12 господарського суду Київської області за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" до Фізичної особи-підприємця Чернушенка Павла Івановича про стягнення 128 910,00 грн. за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Чернушенка Павла Івановича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" про стягнення 31 358,57 грн.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" звернулось до господарського суду Київської області з позовом та заявою про збільшення позовних вимог від 02.06.2012 року № 325 (а.с.95-97,т.1) до Фізичної особи-підприємця Чернушенка Павла Івановича про стягнення 258 192,08 грн., з яких: 114 365,60 грн. - основний борг, 2 062,00 грн. - пеня, 412,00 грн. -3% річних, 11 436,00 грн. - штраф та 129 916,48 грн. - збитки.

Фізична особа-підприємець Чернушенко Павло Іванович в свою чергу, звернувся із зустрічною позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" про стягнення 31 358,57 грн., з яких:; 17 422,64 грн. - штраф, 11198,75 грн. - пеня, 2 214,50 грн. -3 % річних, 522,68 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2012 року (суддя Саванчук С.О.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" на користь Фізичної особи-підприємця Чернушенка Павла Івановича 17 422,64 грн. штрафу, 11 198,75грн. пені, 2 214,50 грн. 3% річних та відповідні судові витрати. В решті позовних вимог зустрічного позову відмовлено.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статтей 32, 33, 36, 38, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, 526, 530, 622, 670, 712 Цивільного кодексу України (435-15) .

Від Фізичної особи-підприємця Чернушенка Павла Івановича надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" звернулося з клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника для прийняття участі в засіданні, яке задоволенню не підлягає за відсутності обов'язкової явки сторін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.2012 між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 19/01, відповідно до якого, продавець зобов'язується поставити покупцеві добових курчат бройлерів ROSS-308 або КОВВ-500 (надалі товар), окремими партіями, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах передбачених договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно Додатку до даного договору, який є невід'ємною частиною договору, в якому також вказано орієнтовну загальну кількість товару.

Згідно додатку № 1 до договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний поставити добові курчата бройлери покупцю наступним чином: 66 000 голів в період з 10 по 15.02.2012 року на суму 287 113,20 грн. та 66 000 голів в період з 20 по 25.02.2012 року на суму 287 113,20 грн.

Пунктом 3.4 договору встановлено порядок оплати кожної партії товару: 70 % вартості партії товару - за 25 календарних днів до дати поставки товару; 30 % вартості партії товару - за 2 календарні дні до дати поставки товару.

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що поставка партії товару відбувається лише після отримання попередньої оплати зазначеної в пункті 3.4. договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку, даний договір вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (пункт 10.2. договору).

На виконання умов договору, покупцем перераховано на рахунок продавця кошти в сумі 400 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 26-35, т.1) в період з 31.01.2012 року по 27.02.2012 року.

В свою чергу, продавцем здійснено поставку товару 28.02.2012 року та 01.03.2012 року на суму 142 817,20 грн., та 142 817,20 грн. відповідно.

Суди дійшли висновку, що таким чином, відповідачем здійснено першу поставку курчат у кількості 66 826 голів, що не порушує умов договору.

Решту попередньої оплати позивач за первісним позовом не перерахував, а відповідач другу поставку курчат не здійснив.

У зв'язку з недопоставкою товару та неповерненням коштів за невиконане зобов'язання Фізичною особою-підприємцем Чернушенком Павлом Івановичем, покупець звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу, штрафних санкцій та збитків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідно до пункту 4.5 договору початок виконання постачальником обов'язку з поставки товару безпосередньо залежить від виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню 100% попередньої оплати, в зв'язку з чим строк виконання відповідачем свого зобов'язання не настав до виконання позивачем свого обов'язку.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів сплати ним решти попередньої оплати в сумі 174 226,40 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Крім того, позивач не надав доказів розірвання договору або відмови від нього, відмови продавця поставити товар, не навів правових підстав для повернення суми попередньої оплати за договором, строк дії якого не скінчився.

Згідно статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже суди дійшли висновку, що оскільки дії відповідача щодо часткового невиконання зобов'язання за договором є правомірними у зв'язку з відсутністю попередньої оплати, то у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати сум пені, штрафу, 3% річних та збитків.

Щодо зустрічного позову відповідача до позивача про стягнення 17 422,64 грн. штрафу, 11 198,75 грн. пені, 2 214,50 грн. 3% річних та 522,68 грн. інфляційних втрат за неповне перерахування попередньої оплати суди, задовольняючи позовні вимоги частково, виходили з того, що згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору сторонами встановлено, що за порушення термінів оплати покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу, 3% річних та суми інфляційних втрат.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року та постанову Київської апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 25/064-12 господарського суду Київської області залишити без змін.