Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Коваленко С.С. (доповідач), суддів Дунаєвської Н.Г., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р.у справі № 5011-23/12794-2012 господарського суду міста Києва за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі ДП Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" до ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" про стягнення 227996,00 грн.

За участю представників сторін

від позивача Шекшеєва В.С. посв., Суходольська Л.В. дов.,

від відповідача не з'явилися

До господарського суду м. Києва звернувся Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" в особі філії "Львівський проектний інститут" з позов до Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2" про стягнення з відповідача на користь позивача в особі філії боргу за договором у сумі 227 996 грн.

Рішенням від 06.11.2012 року господарський суд м. Києва у справі № 5011-23/12794-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі № 5011-23/12794-2012 (судді Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 20.02.2012 року Публічне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2" (замовник) та Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (підрядник) в особі Львівської філії уклали договір на виконання проектних робіт № 3/12, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором замовник доручає, а підрядник зобов'язується за плату в узгоджені строки розробити за завданням замовника та передати останньому робочу проектну документацію на будівництво житлового комплексу по вул. Мануїльського в м. Борисполі Київської області. Перший пусковий комплекс. Житловий 9-поверховий цегляний 241-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим соцкультпобутом, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити розроблену підрядником документацію.

Суди встановили, що належним виконанням підрядником проектних робіт і зобов'язань є відповідність розробленої проектної документації вимогам, установленим у завданні на проектування (додаток № 3 до договору), державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови населених пунктів, вимогам вихідних даних на проектування (п. 1.2).

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Також, суди встановили, що сторонами було узгоджено в п. 2.1 договору від 20.02.2012 року № 3/12, що вартість проектних робіт, у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1), складаного на підставі погодженого сторонами кошторису (додаток № 2) становить 683 325 грн., крім того ПДВ 20% - 136 665 грн., разом з ПДВ 819 990 грн.

Згідно п. 2.2 договору від 20.02.2012 року № 3/12 договірна ціна на виконання проектних робіт є динамічною і може уточнюватися протягом всього терміну проектування шляхом підписання додаткових угод.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Місцевий господарський суд та суд попередньої інстанції дійшли вірного висновку, що з підписаних обома сторонами актів здачі-приймання проектно-кошторисної документації підрядником було виконано 1 етап робіт вартістю 245 997 грн. з ПДВ (акт від 30.03.2012 року № 15) та 2 етап вартістю 327 996 грн. (акт від 27.06.2012 року № 23).

Розрахунки згідно п. 2.7 договору від 20.02.2012 року № 3/12 здійснюються замовником платіжним дорученням протягом трьох банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (проектної документації).

Відповідно до виписок з банківського рахунку замовником було сплачено підряднику за виконані роботи 23.02.2012 року - 245 997 грн. та 27.06.2012 року - 100000 грн.

Відтак, суди встановили, що різниця між оплаченими позивачем та виконаними відповідачем роботами (за підписаними обома сторонами довідками про вартість виконаних робіт) складає 227 996 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки відповідачем не доведено факту сплати прийнятих ним робіт у повному обсязі на загальну суму 227 996 грн., то місцевий господарський суд правомірно стягнув з нього суму боргу у розмірі 227 996 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, та вважає його прийнятим з вірним застосуванням норм матеріального права і процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, є законною і скасуванню не підлягає.