головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанціїна постанову від 12.11.2012 року Київського апеляційного господарського судуу справі № 5011-69/7996-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанції до Державного підприємства "Вугілля України" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Державне підприємство "Антрацит"; 2. Державне підприємство "Торезантрацит" про стягнення 8 516,76 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Грибець В.А. (довіреність № 446/22 від 25.12.2012р.) не з'явились від третіх осіб:не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Стасюк С.В.) від 28.09.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Алданова С.О., судді - Дикунська С.Я., Скрипка І.М.) від 12.11.2012 року, у справі № 5011-69/7996-2012 у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 614, 618, 629 ЦК України, п.4 та п.20 Правил приймання вантажів до перевезення, п.24 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст. 105 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи не надіслали.

Відповідач та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанції звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з порушенням відповідачем установлених вимог залізниці щодо завантаження вугільної продукції під час виконання договору постачання вугільної продукції №111/2 від 29.04.2011 року в розмірі 8 516,76 грн. Зазначення у залізничних накладних недостовірних відомостей щодо розміщення і кріплення вантажу призвело до надання залізницею додаткових послуг та здійснення позивачем додаткових витрат, які підтверджуються накопичувальними картками та переліками.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- 29.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/2 (надалі Договір поставки);

- відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору поставки постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором;

- пунктом 2.1. Договору поставки передбачено, що вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору;

- згідно п.3.1.2. Договору поставки, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони;

- пунктом 8.2. Договору поставки встановлено, що сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього Договору;

- відповідно до умов Договору поставки на адресу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за залізничною накладною №48509244 відповідачем був направлений вагон № 60354982, відвантажений відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат", який прибув до позивача за досилочною накладною № 47612593; за залізничною накладною № 49135841 - вагон № 68803717 - відправник Відкрите акціонерне товариство "ЦЗФ Нагольчанська", який прибув за досилочною накладною № 45170206; за залізничною накладною № 49344434 відповідачем був направлений вагон №63871701, відвантажений відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат", який прибув за досилочною накладною №45744819;

- вантажовідправники, завантаживши вагони з вугіллям та склавши перевізні документи, передали їх ДТГО "Південно-західна залізниця" до перевезення, остання прийняла спірні вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на залізничних накладних;

- жодних порушень щодо завантаження вагонів без дотримання вантажопідйомності вагону залізницею зафіксовано не було;

- про факт завантаження вугілля у відповідності до правил розміщення та кріплення вантажів свідчить відбиток ДТГО "Південно-західна залізниця" у графі 3 на звороті залізничної накладної - "Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-6 розділу 2 прип. 14 СМГС гл.1, п.4.3.6.3, 7, 8 Технічних умов - правильно". Отже, факт правильного завантаження вагонів зафіксовано повноважними представниками ДТГО "Південно-західна залізниця";

- на залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" при перевірці маси вантажу у вагонах № 60354982, № 68803717, № 63871701 було виявлено нерівномірне завантаження візків, про що складено акти загальної форми № 1535 від 23.08.2011 року, № 1599 та № 1732 від 09.10.2011 року;

- з Публічного акціонерного товариства "Центренерго", як одержувача вантажу розрахунковим підрозділом ТехПД Державного територіального галузевого підприємства "Південно-західна залізниця" були стягнуті кошти (за користування вагоном, за зберігання, за маневрову роботу, за зважування, за оформлення документів, за плату за бланк, за повідомлення одержувача) на загальну суму 8 516,76 грн., що підтверджується переліками № 2708 від 27.08.2011 року, № 2709 від 27.09.2011 року, № 1111 від 11.11.2011 року, які відображають рух коштів на рахунку позивача по стягненню вартості робіт, накопичувальними картками №27081279 від 27.08.2011 року, №27091419 від 27.08.2011 року, № 11111593 від 11.11.2011 року.

Касаційна інстанція відзначає таке.

За договором поставки, згідно зі статтею 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач посилається на те, що поставлений йому відповідачем у вагонах №№60354982, 68803717, 49344434 товар надійшов за залізничними накладними №№48509244, 49135841, 49344434, які містили недостовірні відомості щодо розміщення і кріплення вантажу.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч.1, 3 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (457-98-п) (надалі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.п.23, 24, 30 Статуту (457-98-п) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов'язання, на підставі статті 623 ЦК України, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Під збитками, статтею 22 ЦК України, передбачено втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Завідсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Встановлені судами обставини свідчать, що стороною договору перевезення вантажу залізницею, що підтверджується залізничними накладними №№48509244, 49135841, 49344434, відповідач не виступав, оскільки вантажовідправниками виступали Відкрите акціонерне товариство "ЦЗФ Нагольчанська" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат". Саме ці особи складали накладну, здійснювали завантаження вугілля у вагони, передавали залізниці для перевезення вантаж.

Встановлені судами обставини свідчать про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, оскільки він не порушував зобов'язань, що випливають із договору перевезення.

Крім того, лише та обставина, що з попередньої оплати позивача залізницею були списані суми за надані послуги перевезення вантажу не є підставою вважати, що саме по собі таке списання завдає позивачеві збитків.

Колегія суддів враховує і те, що встановлені судами обставини свідчать про недоведення позивачем факту внесення вантажовідправниками у залізничні накладні неточних, неправдивих або недостовірних відомостей, порушення ними Технічних умов по розміщенню та закріпленню вантажу, що є підставою для висновку про недоведення обставин вчинення неправомірних дій по факту складання накладних та завантаження вагонів.

Посилання скаржника на приписи ст. 618 ЦК України, відповідно до яких боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця, є помилковим розумінням положень наведеного законодавства, оскільки цією статтею унормовано відповідальність боржника за невиконання іншою особою саме обов'язку боржника, яким у даному випадку є обов'язок поставити у встановлений строк товар у власність покупця. Не перебуваючи із перевізником у правовідносинах перевезення вантажу на користь позивача, відповідач не мав права доручити вантажовідправникам виконання обов'язків по укладанню договору перевезення та його виконанню.

Доводи скарги з посиланням на ненадання судами юридичної оцінки обставинам справи, які свідчать про прийняття відповідачем за умовами Договору поставки зобов'язань по належному завантаженню вугілля у залізничні вагони, не приймаються до уваги з огляду на те, що не будучи вантажовідправником по залізничним накладним №№ 48509244, 49135841, 49344434 відповідач не порушив умови поставки.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.