Головуючого судді Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р., Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лакма" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 5011-56/15943-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до Публічного акціонерного товариства "Лакма" про звернення стягнення на предмет іпотекив судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Діденко Ю.О., дов. № Д-322 від 24.05.2012р.

- відповідача: Рябокляча Д.П., дов. б/н від 06.11.2012р.

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лакма" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2012р. у справі № 5011-56/15943-2012 (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. (у складі головуючого Шапрана В.В., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до Публічного акціонерного товариства "Лакма". В рахунок погашення заборгованості в сумі 48 104 534,93 грн. за кредитним договором №002-71/2008р. від 02.07.2008 року, укладеним між Акціонерним Банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», та Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА», яке після зміни організаційно-правової форми має найменування Публічне акціонерне товариство «ЛАКМА» у тому числі: залишок за кредитом - 43 162 200,00 грн. (еквівалентно 5 400 000,00 дол. США); залишок несплачених процентів - 4 904 124,49 грн. (еквівалентно 613 552,42 дол. США); пеня по прострочених процентах - 38 210,44 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м. за адресою м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12, реєстраційний номер: 30701190, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєстроване за Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА» (ідентифікаційний код 00204625) (номер запису 134-з в книзі д.9з-10) шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру».

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» право власності на майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12; реєстраційний номер: 30701190, який складається з наступних будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 4108,30 кв.м. (літ. А); цех загальною площею 3023,20 кв.м. (літ. Б); склад загальною площею 2570,70 кв.м. (літ. В); цеху загальною площею 728,40 кв.м. (літ. В1); цех загальною площею 1300,0 кв.м. (літ. Г); ремонтно-механічний цех загальною площею 977,50 кв. м. (літ. Г1); цех загальною площею 1680,10 кв.м. (літ. Д); склад загальною площею 432,40 кв.м. (літ. Е); цех загальною площею 287,10 кв.м. (літ. Ж); склад загальною площею 676,40 кв.м. (літ. З); склад загальною площею 403,80 кв.м. (літ. К); склад загальною площею 395,40 кв.м. (літ. К1); склад загальною площею 469,60 кв.м. (літ. Л); інженерний корпус загальною площею 1223,00 кв.м. (літ. Н); нежила будівля загальною площею 408,90 кв.м. (літ. М); нежила будівля загальною площею 133,50 кв.м. (літ. О).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство «ЛАКМА» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. у справі № 5011-56/15943-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р. та Воліка І.М. для розгляду касаційної скарги у справі № 5011-56/15943-2012.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 02.07.2008р. між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Кіпру") та Закритим акціонерним товариством "ЛАКМА" (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - ПАТ «ЛАКМА») укладено кредитний договір № 002-71/8008р.

В подальшому в кредитний договір були внесені зміни та доповнення згідно з Угодою від 14.07.2010 року про внесення змін до графіку погашення кредитної лінії в рамках реструктуризації кредитного договору; додатковою угодою № 1 від 09.09.2010 року та додатковою угодою № 2 від 01.08.2011року

Відповідно до п.1.1 кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 01.08.2011 року) банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 5 400 000,00 дол. США на рефінансування заборгованості за кредитами перед іншими банками та на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності, з яких 100 000,00 дол. США - на поповнення обігових коштів, в тому числі сплату нарахованих процентів, строком з 02 липня 2008р. до 27 січня 2018р. зі сплатою Libor (1М)+12,5% річних.

Факт надання позичальнику кредиту в сумі 5 400 000,00 дол. США, тобто факт виконання банком зобов'язань по кредитному договору, підтверджується наявними у справі виписками по особовому рахунку відповідача за № 2063.9.006322.001 за період з 02.07.2008р. по 09.10.2012р.

Згідно п. 3.6 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі: 1) Libor (1М)+12,5% річних за строковий кредит; 2) Libor (1М)+17,5% у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахуванню процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісяця до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 27.01.2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок № 2068.4.006322.001.

Пунктом 3.2. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом, зокрема, надання в заставу нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12.

02.07.2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 3027, відповідно до якого в іпотеку передається цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 12, загальною площею 17007,10 кв.м., та який належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору, посвідченого державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори 24.05.1993 року за реєстровим № 9-258 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 31.05.1996 року у реєстрову книгу за реєстровим № 134-з.

В подальшому в договір іпотеки були внесені зміни та доповнення згідно із договором про внесення змін від 09.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 2574, та Договором про внесення змін від 02.08.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрований в реєстрі за № 733.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки (з урахуванням змін, внесених Договором від 09.08.2010 року) в іпотеку передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності: майновий комплекс загальною площею 18818,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12. Вказаний майновий комплекс складається з будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 4108,30 кв.м. (літ. А); цех загальною площею 3023,20 кв.м. (літ. Б); склад загальною площею 2570,70 кв.м. (літ. В); цеху загальною площею 728,40 кв.м. (літ. В1); цех (згідно рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.03.2010 - «будівля») загальною площею 1300,0 кв.м. (літ. Г); ремонтно-механічний цех загальною площею 977,50 кв. м. (літ. Г1); цех загальною площею 1680,10 кв.м. (літ. Д); склад загальною площею 432,40 кв.м. (літ. Е); цех (згідно рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.03.2010 - «нежила будівля») загальною площею 287,10 кв.м. (літ. Ж); склад загальною площею 676,40 кв.м. (літ. З); склад загальною площею 403,80 кв.м. (літ. К); склад загальною площею 395,40 кв.м. (літ. К1); склад загальною площею 469,60 кв.м. (літ. Л); інженерний корпус загальною площею 1223,00 кв.м. (літ. Н); нежила будівля загальною площею 408,90 кв.м. (літ. М); нежила будівля загальною площею 133,50 кв.м. (літ. О).

Вказаний майновий комплекс належить іпотекодавцю на підставі рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.03.2010 року, справа № 2-892/2010 та зареєстрованого Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.05.2010 року у реєстрову книгу № д.9з-10 за реєстровим № 134-з, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.06.2010 року, номер витягу: 26426987, реєстраційний номер: 30701190, номер запису: 134-з, в книзі: д.9з-10.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед банком становить: строкова заборгованість за кредитом - 5 400 000,00 дол. США (враховуючи офіційний курс гривні до дол. США, встановленого Національним Банком України на момент подачі позову, еквівалентно 43 162 200,00 грн.); заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 613 552,42 дол. США (враховуючи офіційний курс гривні до дол. США, встановленого Національним Банком України на момент подачі позову, еквівалентно 4 904 124,49 грн.); пеня за несвоєчасну сплату процентів - 38 210,44 грн. Всього 48 104 534,93 грн.

Доказів на спростування вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, факт наявності заборгованості перед позивачем та її розмір відповідач не заперечує.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 2.4.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Законом України «Про іпотеку».

Пунктом 4.1.1. договору іпотеки передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем кредитного договору та/або цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

08.10.2012 року на адресу відповідача позивачем була направлена вимога вих. № 0604-05/9734-1 про усунення порушень, в якій банк звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 470 245,03 дол. США та пеню у розмірі 233 736,64 грн., нараховану у зв'язку із простроченням по сплаті відсотків. Також, згідно п. 4.7. кредитного договору банк повідомив про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за Кредитним договором та стягнення в т.ч. залишку за кредитом в сумі 5 400 000,00 дол. США. Дана вимога про усунення порушень містить також попередження, що у разі невиконання вимог банку, останній має право достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ним та штрафні санкції, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому договором іпотеки та законодавством України. Дана вимога була отримана відповідачем 11.10.2012 року, проте залишена без задоволення, відповідач заборгованість за вимогою банку не сплатив.

Таким чином, з 12.11.2012р. у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання позичальником кредитних зобов'язань та з огляду на те, що ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому, правовою підставою для передачі іпотекодерждателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (стаття 36 цього Закону).

Пунктом 2.4.5. договору іпотеки передбачено, що у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи реалізації своїх прав з урахуванням положень п. 4 цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.4. та п. 4.4.1. договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може відбуватись шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за кредитним договором у порядку, встановленому ст.ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку".

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що не погоджується з ринковою вартістю предмета іпотеки, визначеною у наданому позивачем висновку про оцінку № 1427-КВ складеного ТОВ "Оціночна компанія "Аргумент", яка станом на 05.11.2012р. складає 46252513 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та як погоджено сторонами в п. 4.4.1 договору іпотеки, передача предмета іпотеки у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Окрім того, відповідач був обізнаний щодо звіту про оцінку майна, доданого позивачем до позовної заяви, проте не скористався своїм правом та не надав звіт про вартість предмету іпотеки до суду першої інстанції на спростування звіту підготовленого ТОВ "Оціночна компанія "Аргумент".

Посилання скаржника на не проведення судом апеляційної інстанції будівельно-технічної експертизи, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються, оскільки відповідно до ст.ст. 41, 42 ГПК України призначення судової експертизи є правом суду, а не обов'язком, окрім того заявником відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України не обґрунтована неможливість подання клопотання про призначення судової експертизи до суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.