головуючого Заріцької А.О., суддів Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 рокуу справі господарського суду № 45/41б Донецької області за заявою допідприємства заснованого на власності об'єднань громадян "Лідер" Макіївської міської спілки інвалідів "Надія" товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Титан" про розпорядник майна визнання банкрутом ОСОБА_5, за участю представників:

ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" Тукмана Ю.В.,

ПАТ "Укрсоцбанк" Боровського М.Є.,

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 липня 2011 року за заявою підприємства заснованого на власності об'єднань громадян "Лідер" Макіївської міської спілки інвалідів "Надія" (далі - ініціюючий кредитор) до товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Титан" (далі - ТОВ "Футбольний клуб "Титан", боржник) порушено провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 липня 2011 року, винесеною за результатами підготовчого засідання, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 26 січня 2012 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Корчагіна Ю.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року, винесеною за результатами попереднього засідання, визнано вимоги кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на суму основного боргу 7 898 672 грн. 06 коп. та штраф, пеня у сумі 1 203 220 грн. 46 коп., вимоги, що забезпечені заставою у сумі 6 960 094 грн. 45 коп., зобов'язано розпорядника майна окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а також внести оремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року (колегія суддів у складі: Богатиря К.В. - головуючий, Калантай М.В., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року, прийняти нове рішення, яким виключити з четвертої черги вимоги кредитора ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" в розмірі 604 627 грн., 65 коп., та виключити з реєстру окремо внесені вимоги цього ж кредитора, які забезпечені заставою, в розмірі 3 492 526 грн., 57 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема: ст.ст. 1, 15 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 11 Закону України "Про заставу", ст. 1 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 543, 554, 546, 572, 575, 583, 590 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 14 лютого 2013 року судом, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 18 лютого 2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після публікації в газеті "Урядовий кур'єр" № 142 року від 5 серпня 2011 року оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Футбольний клуб "Титан", 6 вересня 2011 року до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду "АКВА" не диверсифікованого виду закритого типу (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ") про визнання кредитором боржника першої черги з включенням до реєстру вимог кредиторів грошових вимог у розмірі 6 033 388 грн. 85 коп. (т. 5 а.с. 2-7).

Розпорядник майна та боржник вимоги визнали. Суд зазначені вимоги також визнав і включив до реєстру вимог кредиторів боржника у четверту чергу вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" в розмірі 803 926 грн., 35 коп. основного боргу. Окремо до реєстру вимог кредиторів включив вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника в розмірі 5 229 462 грн., 50 коп. Також до реєстру вимог кредиторів включено відомості про майно боржника, що є предметом застави загальною вартістю 6 960 094 грн. 454 коп. (1 730 631,95 + 5 229 462,50).

В обґрунтування висновків про визнання вимог і включення їх до реєстру суди попередніх інстанцій прийняли до уваги доводи ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", яке на підтвердження заявлених вимог послалося на кредитні договори:

№ 09-08/2076 від 30 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) та ТОВ "Інформаційний бізнес центр" про відкриття кредитної лінії на загальну суму 1 500 000 грн.

№ 09-08/2068 від 31 жовтня 2007 року, укладений між Банком та ТОВ "Промагроплюс" про відкриття кредитної лінії на загальну суму 1 000 000 грн.

№ 09-08/2082 від 31 жовтня 2007 року, укладений між Банком та боржником - ТОВ "Футбольний клуб "Титан" про відкриття відновлюваної кредитної лінії на загальну суму від 1 500 000 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування своїх вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" послалося на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 09-08/2076 від 30 жовтня 2007 року, укладеним між Банком і ТОВ "Інформаційний бізнес центр", та № 09-08/2082 від 31 жовтня 2007 року, укладеним між Банком та ТОВ "Футбольний клуб "Титан", 31 жовтня 2007 року між Банком та боржником (ТОВ "Футбольний клуб "Титан") було укладено договір іпотеки № 09-08/2077 з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого боржник передав в іпотеку нерухоме майно вартістю 3 600 000 грн. (п. 1.2 договору). А в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 09-08/2068, укладеним 31 жовтня 2007 року між Банком та ТОВ "Промагроплюс", 31 жовтня 2007 року між Банком та боржником (ТОВ "Футбольний клуб "Титан") було укладено договір іпотеки № 09-08/2070 з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого є будівлі і споруди виробничої бази боржника вартістю 770 000 грн., та договір застави транспортних засобів боржника № 09-08/2072, вартістю 47 058 грн. 90 коп.

Крім того, господарськими судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що як на підставу виникнення вимог до боржника у розмірі 6 033 388 грн. 85 коп. ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" послалася на договори відступлення права вимоги № 39/99, № 39/99-100-1, № 39/100, № 39/101, № 39/101-1, № 39/101-2, укладені 26 листопада 2010 року між Банком та ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", згідно яких первісний кредитор (ПАТ "Промінвестбанк") передав новому кредитору (ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ") право вимоги за кредитними договорами: "Інформаційний бізнес центр" про відкриття кредитної лінії на загальну суму 1 500 000 грн.,

№ 09-08/2068, укладеним 31 жовтня 2007 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Промагроплюс" про відкриття кредитної лінії на загальну суму 1 000 000 грн.,

№ 09-08/2082, укладеним 31 жовтня 2007 року між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Футбольний клуб "Титан" про відкриття відновлюваної кредитної лінії на загальну суму 1 500 000 грн.

Таким чином судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до боржника ґрунтуються на договорах застави (іпотеки), відповідно до яких боржником ТОВ "Футбольний клуб "Титан" передано в заставу (іпотеку) майно, яким забезпечується його зобов'язання, як позичальника, за кредитним договором № 09-08/2082 від 31 жовтня 2007 року на суму 1 500 000 грн., та зобов'язання позичальників: ТОВ "Інформаційний бізнес центр" за кредитним договором № 09-08/2076 від 30 жовтня 2007 року, на суму 1 500 000 грн., ТОВ "Промагроплюс" за кредитним договором № 09-08/2068 від 31 жовтня 2007 року, на суму 1 000 000 грн. За виконання зобов'язань останніми він поручився власним майном, як майновий поручитель.

Місцевий господарський суд, затверджуючи поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів, виходив з того, що вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до ТОВ "Футбольний клуб "Титан" у заявленому розмірі визнані розпорядником майна та боржником і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 6 033 388 грн. 85 коп., з яких сума 5 229 462 грн. 50 коп. (вимоги забезпечені заставою), сума 803 926 грн. 35 коп. (вимоги, що не забезпечені заставою).

Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками місцевого господарського суду і залишив ухвалу попереднього засідання, в оскаржуваній частині, без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наявності правових підстав вважати, що вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" до майнового поручителя випливають з основного грошового зобов'язання і є за своїм характером грошовими.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не може, оскільки окремі висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Грошове зобов'язання, це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Таким чином, відповідно до вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство майнового поручителя вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах застави (іпотеки), відсутні.

Статтею 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.

Іпотека є видом застави, заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель) (ст. ст. 575, 583 ЦК України) .

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином "поручитель" та "майновий поручитель" є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука, майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання основного зобов'язання - застави.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, однак щодо майнового поручителя, як суб'єкта іншого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, відповідальність, передбачена вказаною нормою матеріального права, застосовуватися не може.

Не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя і Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

В зв'язку з наведеним, до майнового поручителя не можуть бути застосовані вимоги ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, враховуючи положення ст. 1 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) майновий поручитель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної норми.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Пунктами 3.3.1, 3.6 Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 02.07.2010 року № 788 (v0788665-10) , зокрема передбачено, що вимоги кредиторів, забезпечені заставою, вносяться окремо до частини другої реєстру в установленому порядку, крім того розпорядником майна складається додаток до реєстру, до якого вносяться відомості про майно боржника, що є предметом застави.

Частиною 2 ст. 26 Закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Оскільки вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до майнового поручителя не є грошовими, як вимагає ст. 1 Закону, у розпорядника майна та господарського суду були відсутні правові підстави для визнання ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" кредитором ТОВ "Футбольний клуб "Титан" на суму кредитного боргу третіх осіб, яка на час звернення із заявою склала 4 096 811грн.75 коп.

Приймаючи рішення за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" счуд першої інстанції виходив з помилкового ототожнення різних за своєю правовою природою вимог заявника, як наслідок невірного відображення їх в реєстрі вимог кредиторів.

Разом з тим, розпорядник майна, поряд з включенням окремо до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до ТОВ "Футбольний клуб "Титан" забезпечених заставою майна самого позичальника, безпідставно включив вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до боржника, як до майнового поручителя по зобов'язаннях третіх осіб. Господарські суди попередніх інстанцій такі дії розпорядника майна вважали правомірними.

Внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо підлягали лише відомості про майно боржника, яким було забезпечено основні зобов'язання інших позичальників у розмірі 4 096 811грн. 75 коп., (ТОВ "Інформаційний бізнес центр" - 2 670 644 грн. 55 коп. та ТОВ "Промагроплюс" - 1 426 167грн. 20 коп.).

Наведене свідчить, що законодавством передбачено механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - при реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя. На виконання зазначених вимог Закону розпорядник майна обґрунтовано вніс окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

До того ж, ухвалою господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року розпорядника майна додатково зобов'язано розпорядника окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а також внести оремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (частина 6 резолютивної части ухвали). Однак колегія суддів Вищого господарського суду України, зауважує, що виконання такої вказівки не може бути довільним і має відповідати наведеним вище вимогам Закону та Методичним рекомендаціям щодо заповнення реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та обставини справи колегія суддів вважає також неправомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до ТОВ "Футбольний клуб "Титан" у розмірі 803 926 грн. 35 коп. підлягають включення до реєстру вимог кредиторів, як незабезпечені заставою, оскільки такі висновки суперечать матеріалам справи, зокрема, договорам іпотеки і застави щодо забезпечення всіх вимог іпотекодержателя (заставодержателя) що випливають з кредитних договорів.

До повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 111-9 ГПК України, віднесено право скасувати чи змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій, розглядаючи заву про визнання кредиторських вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", допустила неправильне застосування наведених вище норм Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів вважає необхідним постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року щодо залишення без змін ухвали господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року, в частині визнання і включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", у сумі 6 033 388 грн. 85 коп. скасувати; ухвалу господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року, в частині визнання і включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", у сумі 6 033 388 грн. 85 коп. змінити; прийняти нове рішення про відмову ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" у визнанні кредитором першої черги з грошовими вимогами на загальну суму 6 033 388 грн. 85 коп., оскільки, грошові вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів, а вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на суму 4 096 811 грн. 75 коп. з наведених вище підстав не можуть бути визнані грошовими, а відтак, не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів. До реєстру окремо підлягають включенню лише відомості про майно боржника, яким було забезпечено основні зобов'язання ТОВ "Інформаційний бізнес центр" та ТОВ "Промагроплюс".

Частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_4 колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ухвала суду першої інстанції в іншій частині не оскаржувалася і, як вбачається з постави суду Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року, судом апеляційної інстанції і іншій частині фактично не переглядалася. Тому висновки суду касаційної інстанції стосуються лише вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ".

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року у справі № 45/41б, щодо залишення без змін ухвали господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року, в частині визнання і включення до реєстру вимог кредиторів вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", у сумі 6 033 388 грн. 85 коп., скасувати.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року у справі № 45/41б, в частині визнання і включення до реєстру вимог кредиторів вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", у сумі 6 033 388 грн. 85 коп. змінити.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким пункт 6 частини 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року викласти в наступній редакції: "Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду "АКВА", у визнанні грошових вимог у сумі 6 033 388 грн. 85 коп. (заява про визнання кредитором вх. № 02-44/899 від 06.09.2011 р.).

Пункт 1 частини 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року викласти в наступній редакції "Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду "АКВА" не диверсифікованого виду закритого типу на суму 1 936 577 грн. 10 коп."