головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від прокуратури: Лук'яненко В.В. посв. №000496 від 25.07.2012р.;від позивача:Юр О.Ю., Чайка О.І., Микал Н.К., Бережна Н.П., Липська Н.В., Беседін В.І., представники за дов.;від відповідача: Менюк С.А., представник за дов.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р.у справі господарського суду №5011-35/2276-2012 міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" м. Київ за участю Прокурора міста Києва про стягнення 21 440 485, 43 дол. США та 1 203 668, 53 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. (складене 13.06.2012р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі №5011-35/2276-2012, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007р. в розмірі 21 440 485,43дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.02.2012р. становить 171 255 877,38грн.; та 1 203 668,63грн., в тому числі: 11 782 356,10 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 7 251 005,13 дол. США простроченої заборгованості за процентами, 914 152,91 дол. США простроченої заборгованості по платі за управління кредитом; 1 554 541,99 дол. США та 76 969,59 грн. пені, 852 582,21 дол. США та 42 985,36 грн. 3% річних, 169 560,76 грн. втрат від інфляції, 64 380,00 грн. судового збору.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем", з прийнятим судовим рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Мирошниченка С.В. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №5011-35/2276-2012 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 24.12.2012р. №03.14.03-04/1541.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В., Євсіков О.О.

Ухвалою від 21.01.2013р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про продовження строку розгляду касаційної скарги по справі №5011-35/2276-2012, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. в зв'язку з виходом судді Прокопанич Г.К. та завантаженістю судді Акулової Н.В. для розгляду справи №5015/1912/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

В призначених судових засіданнях касаційної інстанції 21.01.2013р. та 28.01.2013р. оголошувались перерви.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 11.02.2013р. з'явились прокурор, представники позивача, які заперечували проти задоволення касаційної скарги та представник відповідача, який підтримав вимоги касаційної скарги.

Заявником касаційної скарги надавались письмові пояснення до касаційної скарги щодо застосування судами приписів ст. 33, ст. 34, ст. 43 ГПК України, що було викладено і в усній формі в судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" (покупець) та Фірмою "DMT SAS" Франція (продавець) укладено контракт №119-01 на купівлю промислової установки для виробництва біаксиально-орієнтовної поліпропіленової плівки.

10.12.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" з метою фінансування зазначеного контракту укладено кредитний договір №151107К77.

В подальшому сторонами 06.03.2008р., 18.03.2008р. та 14.11.2008р. вносились зміни до кредитного договору.

08.01.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") та іноземним банком NATIXIS Франція (Інобанк) укладено Базову угоду, якою визначені загальні умови фінансування експортних контрактів, які будуть укладені для поставки товарів/надання послуг компаніями з Франції або інших країн Європейського Союзу українським імпортерам. Сума кожного індивідуального кредиту, яка повинна бути надана, узгоджується у відповідній Формі прийняття контракту.

08.01.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Інобанком укладено відповідну Форму прийняття контракту № 1, якою визначено характеристику наведеного вище Контракту, фінансування якого передбачається за рахунок коштів Інобанку.

Формою прийняття контракту визначено імпортера Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем", експортера "DTM SAS" Франція, суму Контракту 28 529 398 дол. США, а також визначено порядок сплати відповідних платежів.

Відповідно до ст. 4 Контракту сплата контрактної ціни здійснюється: 15% контрактної ціни сплачується в якості початкового внеску, який становить 4 279 409,70 дол. США на дату вступу в силу Контракту за допомогою одного безвідзивного підтвердженого акредитиву, виданого Банком на ім'я позичальника з повідомленням Інобанку; 85% контрактної ціни, що складає 24 249 988,30 дол. США сплачується шляхом перерахування по Експортній кредитній угоді.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Згідно пп. 3.2.1 п. 3.2 кредитного договору невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів Інобанку з лімітом заборгованості 31 000 000 дол. США з кінцевим терміном погашення орієнтовно - 09.12.2016р.

Умовами пп. 3.2.4 п.3.2 ст.3 кредитного договору визначено, що частина кредиту, яка надається позичальнику згідно з пп.3.2.1 а) п.3.2 ст.3 кредитного договору - для фінансування 15% вартості Контракту, шляхом здійснення платежів за Акредитивом; частина кредиту, яка надається позичальнику згідно з пп. 3.2.1 б) п.3.2 ст.3 кредитного договору - в сумі 24 249 988,30 дол. США для фінансування 85% вартості Контракту та в сумі 2 010 324,03 дол. США для фінансування частини 1 комісії, зазначеної в пп. 3.2.6 а) п.3.2 ст.3 кредитного договору.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 кредитного договору позичальник сплачує банку щомісячно плату за управління кредитом в розмірі 0,01% від суми кредиту.

Згідно п. 3.2, п. 7.2 ст. 7 кредитного договору у разі невиконання зобов'язань, зокрема, згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4 ст. 3 пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 кредитного договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, а який нараховувалась пеня.

Господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено, що Інобанком здійснена виплата в рамках Акредитиву на суму 4 279 409,70 дол. США з датою валютування 21.12.2007р. та здійснена виплата за Контрактом на користь продавця на суму 21 519 959,90 дол. США, в зв'язку з чим позивачем було сплачено Інобанку відповідну суму, а також комісію в розмірі 2 010 324,03 дол. США.

14.12.2007р. AT "Укрексімбанк" на підставі заяви відповідача про відкриття безвідкличного документарного акредитива від 12.12.2007р. згідно із контрактом було відкрито непокритий підтверджений акредитив №07344NB250 на суму 4 279 409,70 дол. США на користь бенефіціара - DMT, що підтверджується відповідним Свіфт повідомленням: FIN 700 відкриття документарного акредитиву. В заяві відповідач зазначає про відкриття акредитиву за рахунок залучених коштів відповідно до кредитного договору.

Згідно ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.

У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1096 ЦК України для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.

Банком NATIXIS у відповідності до умов Акредитиву здійснено платіж у розмірі 4 279 409,70 дол. США.

Господарськими судами також встановлено, що 11.01.2008р. АТ "Укрексімбанк" отримало повідомлення банку NATIXIS від 27.12.2007р., яким останнім було проінформовано банк про сплату за акредитивом грошової суми в розмірі 4 279 409,70 дол. США датою валютування 27.12.2007р.

Листом від 27.12.2007р. №158-1/3258 AT "Укрексімбанком" повідомило відповідача про виплату в рамках Акредитиву на суму 4 279 409,70 дол. США.

Відповідач листом від 29.01.2009р. №090129/1 просив позивача відстрочити погашення частини кредиту в розмірі 4 279 409,70 дол. США на два роки до 09.12.2011р. і в разі необхідності ініціювати укладення відповідних змін до Базової угоди між АТ "Укрексімбанк" і NATIXIS банком щодо фінансування контракту, укладеного ТОВ "Атем" з компанією DMT.

Повідомленнями від 10.03.2008р., від 25.11.2008р., від 16.03.2009р. та від 24.08.2009р. банк NATIXIS повідомив AT "Укрексімбанк" про виплати на користь DMT грошових коштів в загальному розмірі 21 519 959,90 дол. США.

Повідомленням від 10.03.2008р. AT "Укрексімбанк" проінформовано про сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2 010 324,03 дол. США.

Листами від 27.12.2007р. №158-1/3258, від 19.03.2008р. №158-1/888-2, від 02.12.2008р. №158-01/7011, від 26.08.2009р. №158-1 3054, від 30.09.2009р. №158-01/7079 позивач повідомив відповідача про здійснення відповідних виплат, а також про наявність заборгованості останнього станом на 30.09.2009р. за кредитом в розмірі 4 279 409,70 дол. США (позичковий рахунок №20738010137205/840) та 23 530 283,93 дол. США (позичковий рахунок №20735010237205/840).

Листом від 08.12.2008р. №081208/2 відповідач звернувся до позивача з клопотанням щодо можливості пролонгації на 2-3 роки строків погашення кредитів, наданих останньому, в т.ч. за спірним кредитним договором.

З урахуванням вищевикладеного, господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились, що ТОВ "Атем" визнана спірна заборгованість та відсутні підстави вважати, що останній не отримував кошти у визначеному кредитним договору порядку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Також господарськими судами першої та апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2011р. у справі №34/154, оскільки оціночні судження зазначеного рішення не є преюдиціальними для даної справи, в розумінні приписів ст. 35 ГПК України, та потребують доказуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111-7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі №5011-35/2276-2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" - без задоволення.