Публічне акціонерне товариство "БТА Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГМСІ" про стягнення 96125760,84 грн. - витрат, понесених зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 95525760,84 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 червня 2012 року (суддя Сташків Р.Б.) у справі №5011-34/6382-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2012 року (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) позовні вимоги публічного акціонерного товариства "БТА Банк" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ» витрати понесені зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в розмірі 95525760,84 грн. за рахунок перевищення вартості предмета іпотеки за іпотечним договором, а також 64380,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Акціонерне товариство "БТА Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "БТА Банк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу задовольнити та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2012р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2012р.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "БТА Банк" зазначає, що доводи заявника касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, натомість, рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті на підставі та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстави для їх скасування відсутні. У зв'язку з наведеним просить касаційну скаргу акціонерного товариства "БТА Банк" залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2010 р. між публічним акціонерним товариством "БТА Банк" (новий кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "ГМСІ"(позичальник) та Нешані Інвестментс Лімітед (Neshani Investments Limited) - первісний кредитор укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор частково відступив свої права та обов'язки позивачу за Договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2007 року з усіма доповненнями, додатками та змінами, внесеними до нього згідно Додаткових угод 1-7.

Згідно з підпунктом 1.1.3 пункту 1 Договору відступлення відступлене зобов'язання - це частина кредиту, надана позичальнику за кредитним договором, що становить 29200000 Євро, а також проценти та комісії, які будуть нараховані на зазначену суму, згідно з умовами Кредитного договору у майбутньому, з моменту набуття права вимоги.

У підпункті 2.1 пункту 2 Договору відступлення сторони погодили, що первісний кредитор відступає позивачу право вимоги відступленого зобов'язання за Кредитним договором та стає разом з первісним кредитором стороною в кредитному договорі у частині відступленого зобов'язання. З метою забезпечення відступлених прав сторони погодились на виключну та безумовну передачу первісним кредитором всіх своїх прав у якості іпотекодержателя за іпотечним договором.

На виконання підпункту 3.1 пункту 3 Договору відступлення між позивачем, відповідачем та Первісним кредитором 09 грудня 2010 року укладено Додаткову угоду № 8 до Кредитного договору відповідно до якої Кредитний договір викладено в новій редакції.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Додаткової угоди № 8 права та зобов'язання Нешані Інвестментс Лімітед, в якості Первісного кредитора за Кредитним договором, передані Позивачу частково в сумі 29200000,00 Євро, а також позивачу передано всі права первісного кредитора як іпотекодержателя на предмет забезпечення за Кредитним договором, а саме: будівлю готелю та бізнес-центру, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Жиляньска, б, 75 (Літера А) та належить позичальнику на праві власності.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Додаткової угоди №8 сторони визначили, що позивач став, разом з Первісним кредитором, стороною Кредитного договору в якості Додаткового кредитора частково на суму 29200000,00Євро, що на дату підписання нового кредитного договору склало 306478761,60 грн. та єдиним іпотекодержателем на зазначений вище предмет забезпечення.

Судами також встановлено, що 09 грудня 2010 року між позивачем, відповідачем та первісним кредитором укладено нотаріально посвідчений Договір відступлення прав за Договором іпотеки.

Відповідно до пункту 2 Договору відступлення іпотеки Первісний кредитор передає, а позивач набуває право вимагати від відповідача задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення Кредиту на умовах, визначених Договором відступлення права вимоги від 09.12.2010р. та Кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовською Н. В. за реєстровим № 3289 Договір про внесення змін № 1 до Договору іпотеки, відповідно до якого Договір іпотеки викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1.6., п. 2.1.4 зазначеного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем будь-яких положень Нового кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання відповідачем будь-яких положень Нового договору іпотеки, Позивач має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Відповідач визнає, що наміром сторін Нового договору іпотеки є надання іпотеці вищого пріоритету перед вимогами будь-якої іншої особи, як забезпеченими, так і не забезпеченими іпотекою або іншими обтяженнями Предмету іпотеки.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2012 р. у справі №5011-35/2645-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. частково задоволено позов ПАТ "БТА Банк" до ТОВ "ГМСІ" про стягнення з останнього в рахунок погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2007р. в редакції викладеній у Додатковій угоді №8 від 09.12.2010 р. 460545018,58 грн., звернуто стягнення на Предмет іпотеки за Договором іпотеки від 08.07.2010р., в редакції викладеній у Договорі про внесення змін №1 від 17.12.2010р., за ціною 800598007,00 грн., який належить відповідачу, шляхом визнання права власності за позивачем. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Тобто, за рахунок предмету іпотеки, позивач задовольнив свої вимоги на 460545018,58 грн., у зв'язку з чим сума перевищення вартості Предмета іпотеки склала - 340052988,42 гривень.

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1. Договору про внесення змін №1 від 17.12.2010р. до договору іпотеки, посвідченого 08.07.2010р. за реєстровим №1785 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовською Н.В. іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інші платежі, неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження Предмету іпотеки та страхування предмету іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

При цьому, відповідно до ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "БТА Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мельник і Партнери" (компанія) укладено Договір про надання послуг від 17.03.2011р., відповідно до п.2 якого компанія зобов'язується, за завданням позивача, надати юридичні послуги, а позивач зобов'язується оплатити компанії наступні послуги: - аналіз документів, консультування, опрацювання стратегії, підготовка документів та представництво інтересів Позивача в судах України (в тому числі господарському та третейському суді) у справі за Позовом ПАТ "БТА Банк" до ТОВ "ГМСІ" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання права власності на ім'я Позивача на предмет іпотеки;

- оформлення та реєстрація права власності на Предмет іпотеки, в тому числі, але не обмежуючись: послуги з оформлення документів, які вимагаються чинним законодавствам України для реєстрації права власності на Предмет іпотеки за Позивачем, складання, подання, отримання відповідних документів від імені Позивача, представництво інтересів Позивача перед органами державної виконавчої служби, бюро технічної інвентаризації, органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими юридичними та фізичними особами, з метою найскорішого оформлення документів на право власності на Предмет іпотеки за Позивачем, інші послуги, що передбачені чинним законодавством України та пов'язані з набуттям права власності Позивачем на Предмет іпотеки (тобто можуть бути віднесені Позивачем безпосередньо до вартості Об'єкта нерухомості).

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Договору про надання послуг, загальна вартість винагороди Компанії за надані послуги становить суму, що дорівнює 10% від оціночної вартості Предмету іпотеки, з урахуванням ПДВ.

Судами встановлено, що загальна сума, яку позивач перерахував Компанії на виконання умов Договору про надання послуг складає 96071760,84 грн.

Крім того, з метою визначення незалежної оцінки ринкової вартості Предмету іпотеки, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертне агентство "Укрконсалт" укладено Договір №10 від 09.02.2012 року (далі -Договір оцінки).

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Договору оцінки, загальна вартість робіт складає 54000,00 (П'ятдесят чотири тисячі) гривень, 00 копійок з ПДВ, де вартість робіт складає 45000 (Сорок п'ять тисяч) гривень, 00 копійок, та ПДВ 20 % - 9 000 (Дев'ять тисяч) гривень, 00 копійок, які також були перераховані позивачем оцінювачу, що підтверджується меморіальним ордером №6701 від 21.02.2012р.

Таким чином, як вірно встановили суди, загальна сума витрат, які понесені позивачем у зв'язку з зверненням стягнення на предмет іпотеки складає 96125760,84 грн.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що сторонами у п.2.1.5 Договору про внесення змін № 1 до Договору іпотеки погоджено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 95525760,84 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) понесених позивачем витрат.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що доводи заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.