Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012

зі справи № 5011-22/10286-2012

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Житлово-комунальна організація-112 Голосіївського району", м. Київ (далі - Підприємство),

про стягнення заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Бахілової Л.В.,

Підприємства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про стягнення: заборгованості за надані з 01.09.2011 по 30.04.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 539 630, 30 грн.; 3% річних від простроченої суми - 4 624, 35 грн.; пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 23 883, 71 грн.; 3 852, 32 грн. "інфляційних втрат".

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 (суддя Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючий, судді Мальченко А.О. і Остапенко О.М.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Товариства: 186 635, 21 грн. боргу; 3 660, 74 грн. судових витрат зі справи; в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті згаданих рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), відомчих нормативно-правових актів виходили з обґрунтованості позовних вимог саме в зазначених сумах.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи в частині незадоволених позовних вимог, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва з покладенням на Підприємство відповідних судових витрат. Скаргу з посиланням на положення статей 6, 179, 181 Господарського кодексу України, статей 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статті 525, 526, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 1, 42, 43, 47, 21, 32, 33, 34, 43, 107, 110, 111, 1119 та 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у прийнятті оскаржуваних рішення і постанови виходили з такого.

Сторонами зі справи укладено договір від 02.01.2008 № 08111/2-01 (далі - Договір), згідно з яким постачальник (Товариство) зобов'язався надавати абоненту (Підприємству) послуги з постачання питної води та, на підставі пред'явленого останнім дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій міста Києва, приймати від нього стічні води, а Підприємство - здійснювати своєчасну оплату наданих послуг на умовах, визначених Договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , та Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (z0402-02) .

Позовні вимоги стосуються оплати заборгованості за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод за період з 01.09.2011 по 30.04.2012, яка, за даними Товариства, становить 539 630, 30 грн.

Вимоги щодо стягнення боргу з оплати вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, задоволенню не підлягають, оскільки:

- умови Договору передбачають постачання Товариством питної води і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись Підприємству з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води;

- згідно з пунктом 13 чинних з жовтня 2008 року Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) , розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, відпущеної з систем водопостачання і використаної на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію;

- сторонами не подано на вимогу суду будь-яких доказів щодо наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень;

- за результатами вирішення спорів між тими ж сторонами (Товариством і Підприємством) про стягнення заборгованості за Договором, але за інші періоди зі справ №№ 7/243 (з 01.02.2009 по 01.12.2009), 7/294-38/56 (з 01.12.2009 по 01.05.2010), 23/615 (з 01.05.2010 по 31.07.2010), 20/129 (з 01.08.2010 по 01.05.2011), 4/558 (з травня 2011 року по вересень 2011 року) господарськими судами:

встановлено, що Товариство не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії (продукції), а також відсутність на балансі Підприємства теплових пунктів та бойлерів, з яких йому здійснюється постачання гарячої води;

відмовлено позивачу в стягненні вартості холодної води, яку було поставлено на теплові пункти для підігріву.

Враховуючи, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву, заборгованість Підприємства за Договором зі сплати спожитої води за заявлений період становить 186 635, 21 грн.

Вартість послуг з постачання холодної води для її підігріву в сумі 178 667, 59 грн., сплачену Підприємством за кодом 1-51591 (питна вода, що іде на підгрів) має бути враховано як оплату послуг за Договором.

Відповідно до приписів ЦК України (435-15) :

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901);

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

Згідно з приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених приписів пункту 13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача вартості питної води, яка іде на підігрів.

Водночас місцевий господарський суд, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню, безпідставно самостійно змінив призначення платежу, врахувавши вартість послуг з постачання холодної води для її підігріву в сумі 178 667, 59 грн., сплачену Підприємством за кодом 1-51591 (питна вода, що іде на підгрів) у рахунок погашення заборгованості за послуги, передбачені Договором, порушивши при цьому норми процесуального права стосовно меж позовних вимог. Апеляційний господарський суд зазначеного не виправив.

Відтак висновки попередніх судових інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором саме в сумі 186 635, 21 грн. слід визнати передчасними як такі, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи і доказів у ній.

Що ж до нарахування пені, 3% відсотків річних та "інфляційних втрат" на суму боргу, то попередні судові інстанції правильно зазначили, що розмір цих санкцій позивачем було визначено з урахуванням як вартості послуги з постачання холодної питної води, так і послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, що в даному разі унеможливлює встановлення періоду прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг за Договором.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, зазначені судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас згідно з пунктом 3 статті 1119 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно:

- визначити суму заборгованості за послуги, надані за Договором, з урахуванням викладеного в цій постанові, витребувавши при цьому у позивача детальний розрахунок такої заборгованості та, відповідно до визначеної суми й періоду прострочення зобов'язання, - розрахунок штрафних санкцій, передбачених законодавством та Договором;

- дати встановленим обставинам та доводам сторін належну правову оцінку;

- правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та вирішити спір згідно з вимогами закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено також питання стосовно розподілу всіх судових витрат у справі.

Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 зі справи № 5011-22/10286-2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.