головуючого судді Дерепи В.І. суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2012у справі № 18/1277/12 за позовом Полтавської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал Полтава-Південна" Державного підприємця "Південна залізниця" за участю прокурора міста Полтави про зобов'язання звільнити приміщення

Представники сторін:

від позивача: Коморна О.В.- предст. (дов. від 02.01.2013р.)

від відповідача: ОСОБА_5- предст. (дов. від 28.12.2012р.)

від третьої особи: не з'явився

від прокурора: Зудак І.О.- старший прокурор відділу (посв. №014200)

Полтавська транспортна прокуратура звернулась до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити частину нежитлового приміщення на першому поверсі у фойє будівлі вокзалу Полтава-Південна Південної залізниці площею 2,26 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що є державною власністю.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо повернення орендованого майна, у зв'язку із закінчення строку дії договору оренди майна, що належить до державної власності №498/05-Н від 28.11.2005 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.09.2012 року (суддя Сірош Д.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. (судді Шепітько І.І., Івакіна В.О., Медуниця О.Є.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з огляду на те, що договір оренди майна, що належить до державної власності №498/05-Н від 28.11.2005 року не припинив своєї дії 28.04.2012 року, а є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд постанову скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судами встановлено, що 28.11.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір оренди майна, що належить до державної власності №498/05-Н.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 06.08.2010р.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 2,26 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою станом на 04.10.2005 року і становить 10400,00грн., знаходиться на балансі вокзалу Полтава-Південна Південної залізниці (балансоутримувач).

У п. 1.6 договору зазначено, що майно передається в оренду під торгівлю промисловими товарами.

Згідно з п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 06.08.2010р.) передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Як передбачено п.п. 2.2, 4.3.10 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 06.08.2010р.), у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути в останній день терміну дії цього договору балансоутримувачу орендоване майно у належному стані.

Відповідно до п. 10.1 договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 28.11.2005 року по 27.10.2006 рік включно.

Згідно з Актом приймання-передачі майна від 28.11.2005 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області передало, а приватний підприємець ОСОБА_3 прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 2,26 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Термін дії вказаного договору неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод.

Згідно додаткової угоди №3 від 23.05.2011 року сторони продовжили строк дії договору на 11 місяців та встановили термін дії договору до 28.04.2012 року.

Пунктом 10.6 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 10.10.2008р.) сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за погодженням з балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Згідно з п. 8.7 договору після закінчення строку цього договору орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що договір оренди майна, що належить до державної власності №498/05-Н від 28.11.2005 року припинив свою дію, так як позивач рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №18-05/2338 від 04.05.2012 року повідомив відповідача про припинення дії договору з 28.04.2012 року, у зв'язку з необхідністю використання вказаного майна для власних потреб Міністерством інфраструктури України.

Як вірно визначено попередніми судовими інстанціями, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки орендоване майно є державним, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно до ст. 17 Закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказування полягає не лише у поданні сторонами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт надсилання відповідачу повідомлення про припинення дії договору.

Попередніми судовими інстанціями обґрунтовано не прийнято у якості належних доказів рекомендоване поштове повідомлення від 04.05.2012р., ксерокопію згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 04.05.2012 рік, так як з наданих позивачем рекомендованого поштового повідомлення та ксерокопії згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів не вбачається, що відповідачу було вручено саме лист за №18-05/2338 від 04.05.2012 року та крім того, як встановлено судами, направлена відповідачу кореспонденція була одержана невстановленою особою за дорученням.

Також, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди, змісту листа за №18-05/2338 від 04.05.2012 року з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність направлення ним, як орендодавцем, заяви орендарю про припинення дії договору оренди за три місяці до закінчення терміну договору, тобто, до 28.01.2012 року (п. 3 ст. 17 Закону), з урахуванням викладеного у листі за №18-05/2338 наміру власника використовувати майно для власних потреб.

Враховуючи вищевикладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку, що договір оренди майна, що належить до державної власності №498/05-Н від 28.11.2005 року є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв'язку з чим, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити приміщення, яке останній займає на підставі чинного договору, а суд апеляційної інстанції підтримав законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередньої судової інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови - відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі № 18/1277/12 залишити без змін.