головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Семенов С.В. Мацегорін А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на постанову київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2012 р. у справі № 5011-65/8159-2012 за позовом комунального підприємства "Міськтепловоденергія" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору укладеним

У червні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання укладеним договору реструктуризації заборгованості.

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.08.2012 р. (суддя Головіна К.І.) позов задоволено.

Визнано укладеним договір між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" з реструктуризації заборгованості в сумі 6 161 249, 08 грн. на умовах, викладених в проекті договору комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 12.06.2012 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. (головуючий -Сітайло Л.Г., судді -Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення господарського суду м.Києва від 20.08.2012 р. скасовано та постановлено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду м.Києва від 20.08.2012 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 20.09.2009 р. між дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Тепловоденергія" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 06/09-1527ТЕ-34. За умовами договору постачальник зобов'язувався передати покупцю протягом жовтня-грудня 2009 року, січня 2010 року природний газ, а покупець повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Постачальник свої зобов'язання за договором виконав, передавши покупцю протягом жовтня-грудня 2009 року, січня 2010 року природний газ на загальну суму 10 366 793,95 грн. - в 2009 році та на загальну суму 6 1612 48,45 грн. - в січні 2010 року.

В зв'язку з неналежною оплатою відповідачем поставленого товару у ЗАТ "Тепловоденергія" залишився борг за 2009 рік - в сумі 1 888 516, 92 грн. та борг за 2010 рік - в сумі 6 161 248, 45грн., а всього -8 049 765, 37грн.

06.04.2010 р. між ЗАТ "Тепловоденергія" (первісний боржник), КП "Міськтепловоденергія" (новий боржник) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (кредитор) укладено договір переведення боргу № 14/10-127.

Відповідно до пункту 3.1 цього договору до КП "Міськтепловоденергія" перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати 8 049 765, 37грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2012 року у справі № 11/21/1704-10, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2012 року, частково задоволено позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Міськтепловодоенергія" про стягнення 8 077 488, 04грн. Стягнуто з позивача на користь відповідача 6 161 248,45 грн. основної заборгованості за 2010 рік, в частині стягнення 724366,92 грн. основної заборгованості, 682446,05 грн. пені, 361547,45 грн. втрат від інфляції та 147879,17 грн. 3% річних за 2009 рік провадження в справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На виконання положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) КП "Міськтепловоденергія" 16.06.2012 року направило відповідачу два примірники договору про реструктуризацію заборгованості у сумі 6 161 248, 08 грн., що виникла у КП "Міськтепловоденергія" перед ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України "на підставі договору № 06/09-1527 ТЕ-34 від 23.09.2009 року.

Відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства, ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач не виявив згоди на укладання спірного договору, а з норм законодавства, що регулює спірні відносини, не випливає обов'язковість укладення сторонами договору саме на умовах, викладених в проекті договору від 12.06.2012 року, оскільки зміст цього договору не визначений на основі типового чи примірного договору, як передбачено ч.4 ст. 179 ГК України.

Таким чином, у зв'язку з недосягненням сторонами договору згоди щодо істотних його умов, підстави для визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості яка утворилась станом на 01.01.2011 р. за договором № 06/09-1527 ТЕ-34 від 23.09.2009 р., відсутні.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 187 ГК України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Тобто, недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору та відсутність типового чи примірного договору не може бути підставою для звільнення сторони від встановленого законом обов'язку укласти договір. А відповідність змісту такого договору вимогам чинного законодавства перевіряється судом при розгляді відповідного спору.

В даному випадку місцевий господарський суд, встановивши, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" його дія поширюється на сторін спору, а відповідно до п.2.6 заборгованість, що виникла у позивача за спожитий природний газ та визначена рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2012 р., підлягає реструктуризації, прийшов до правильного висновку про наявність всіх умов для реструктуризації боргу, а обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам ст. 20 ГК України.

Враховуючи, що судом не встановлено невідповідність наданого позивачем проекту договору вимогам чинного законодавства, а відповідач будь-яких заперечень щодо його умов не надавав, вважаючи, що у нього взагалі відсутній обов'язок на укладення цього договору, висновок місцевого господарського суду про визнання договору укладеним на умовах проекту договору позивача, є законним та обгрунтованим.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу комунального підприємства "Міськтепловоденергія" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2012 року у справі за №5011-65/8159-2012 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 20 серпня 2012 р.