головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Фролової Г.М., Швеця В.О. за участю представників: позивача Коломієць О.П., дов. від 04.01.12 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен-Інвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.12у справі № 5011-57/7050-2012 господарського суду міста Києваза позовом Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес холдінг "Тегра Україна ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен-Інвест" про стягнення 730725,20 грн.

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес холдінг "Тегра Україна ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен-Інвест" 730 725 грн. 20 коп. попередньої оплати за товар. Позов мотивовано тим, що позивач здійснив попередню оплату товару, однак, станом на день звернення з позовом, відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач має право вимагати повернення попередньої оплати. Позов обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 612, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.12 у справі №5011-57/7050-2012 (суддя Гулевець О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що позивач не звертався до відповідача з вимогою в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України про повернення попередньої оплати, а отже відповідачем не порушено строк виконання обов'язку з повернення передплати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.12 (судді: Пономаренко Є.Ю. -головуючий, Дідиченко М.А., Алданова С.О.) рішення господарського суду міста Києва від 17.07.12 у справі №5011-57/7050-2012 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен-Інвест" на користь Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес холдінг "Тегра Україна ЛТД" попередню оплату у сумі 730725,20 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що між сторонами було укладено письмовий правочин з поставки товару, зобов'язання за яким відповідач не виконав, оплачений товар не поставив, що є підставою для задоволення позовних вимог. постанова обґрунтована приписами статей 207, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, статей 181, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес холдінг "Тегра Україна ЛТД" надало відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено апеляційним господарським судом, між сторонами у даній справі виникли зобов'язання, за якими відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а саме сою в кількості 175,23т, а позивач здійснити попередню оплату та прийняти товар. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 5 від 23.02.11 на оплату сої. Позивачем на підставі вказаного рахунку здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 730725,20 грн.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

20.05.11 позивач направив відповідачу вимогу щодо зобов'язання поставити товар.

За змістом частини 2 статті 530 Кодексу якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач свої зобов'язання не виконав, передплачений позивачем товар не поставив.

Згідно частини 1 статті 693 Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 цієї статті).

На підставі викладеного господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги та про залишення постанови у справі без змін.