головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 15.10.2012 Київського апеляційного господарського судуу справі № 5028/3/18/2012 за позовом комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 11 949,38 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивача Дайнеко В.І. (дов. від 04.04.2012) відповідача ОСОБА_6 (дов. від 11.03.2009) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Комунальне підприємство "Діловий центр" звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог) 11781,51 грн. у відшкодування плати за користування земельною ділянкою, 167,87 грн. пені згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №48/11 від 10.10.2011.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.08.2012 (суддя В.Репех), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 (колегія суддів: А.Майданевич, П.Авдеєв, О.Гаврилюк), позовні вимоги задоволені частково: присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради 4 702,08 грн. у відшкодування плати за користування земельною ділянкою, 633,34 грн. судового збору; у решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані таким.

Між сторонами 10.10.2011 укладений договір № 48/11 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень в будівлі кінотеатру "Дружба", що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в господарському віданні комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради. Загальна площа переданого майна складає 2089,4 кв.м. Вартість майна, визначена згідно зі звітом про оцінку на 24.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 7957406,72 грн. (без ПДВ) (п. 1.1.,1.1.1.,1.1.2. договору). Факт передачі майна підтверджується актом № 1 прийому-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 10.10.2011.

Пунктом 5.1.12. договору визначено, що у разі, якщо земельна ділянка надана в користування орендодавцю, орендар повинен відшкодувати плату за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованої площі на рахунок орендодавця згідно з виставленими рахунками.

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №372618 від 14.06.2007 підтверджується, що КП "Діловий центр" (орендодавець) є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1880 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначеним актом визначено цільове призначення (використання) земельної ділянки - комерційне, для експлуатації будівель та споруд, переданих у господарське відання.

Позивачем на виконання договору виставлялись відповідачу рахунки за період з лютого по квітень 2012 р., включно, а саме: рахунок-фактура № СФ -0000115 від 29.02.2012 на суму 4441,22 грн. (з ПДВ), № СФ -0000239 від 31.03.2012 на суму 4754,71 грн. (з ПДВ), №СФ -0000356 від 30.04.2012 на суму 4754,71 грн. (з ПДВ). Загальна сума склала 13950,64 грн. (з ПДВ).

При дослідженні матеріалів справи судом з'ясовано, що платіжними дорученнями №206 від 23.03.2012, № 308 від 27.04.2012, № 385 від 29.05.2012 позивач сплачував податок на землю, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Зазначені обставини підтверджуються податковою декларацією з плати на землю, відповідно до якої сума земельного податку за об'єкти, що розташовані на проспекті АДРЕСА_1 складає 2744,93 грн. за 1 місяць.

Виходячи з розрахунку позивача розподілу відшкодування плати за користування земельною ділянкою за лютий, березень, квітень 2012 р., господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач повинен відшкодувати витрати в сумі 2394,90 грн. в місяць (дана сума визначена з врахуванням суми відшкодування позивачем плати за землю за спірні місяці до бюджету - 2744,93 грн. в місяць за 0,1880 га та пропорційно до орендованої відповідачем площі).

Відповідач посилається на відшкодування ним витрат зі сплати податку на землю за спірний період в сумі 2482,62 грн., що також підтверджується виписками з банку.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зважаючи на сплату відповідачем суми 2482,62 грн. в відшкодування витрат зі сплати податку на землю, заборгованість останнього за спірний період становить 4702,08 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем невірно застосовано коефіцієнт функціонального використання ділянки - замість 0,7 (коефіцієнт функціонального призначення для коду економічної діяльності "Демонстрація кінофільмів") позивач застосовує 2,5 відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність дій відповідача на внесення змін до договору, що спрямовані на порядок розрахунку розміру витрат на компенсацію податку на землю.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що орендовані ним приміщення займають 656,8 кв.м., за які і сплачено відшкодування податку на землю. Дане твердження спростовується матеріалами справи, оскільки згідно з договором та актом прийому-передачі відповідачем прийнято в оренду 2089,4 кв.м. Згідно з наданими позивачем розрахунками і поясненнями при нарахуванні компенсаційних витрат позивачем застосовується саме зазначена квадратура.

Судами попередніх інстанцій прийняті до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивачем при виставленні рахунків на відшкодування витрат зі сплати податку на землю включалась і сума ПДВ. У відповідності до ст. 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів і послуг. В даних правовідносинах позивачем товари чи послуги відповідачу не надавались.

Крім того, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 167,87 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 27.03.2012 по 28.05.2012з посиланням на п. 9.1. договору, яким передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі зміну або розірвання його в односторонньому порядку, крім випадків, передбаченим цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. Однак, враховуючи те, що договір оренди не містить положень про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за несвоєчасне відшкодування плати за користування земельною ділянкою, відмовлено позивачу у задоволені вимог про стягнення 167,87 грн. пені, за відсутністю письмового узгодження забезпечення зобов'язання неустойкою.

У касаційній скарзі комунальне підприємство "Діловий центр" Чернігівської обласної ради, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати частково, прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у поданій касаційній скарзі також просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про відмову у позові. При цьому, відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем коефіцієнту функціонального використання ділянки -замість 0,7 (коефіцієнт функціонального призначення для коду економічної діяльності "Демонстрація кінофільмів") позивач застосовує 2,5 (коефіцієнт функціонального призначення для коду економічної діяльності "землі комерційного використання").

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Питання визначення розміру плати за землю, на якій розміщенні будівлі, споруди або їх частини, які здані землекористувачем в оренду, врегульовані ст. ст. 276, 287 Податкового кодексу України.

Частиною п'ятою статті 276 ПК України визначено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів, передбачений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (z0388-06) .

Згідно з Таблицею 1.1 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки" додатку 1 до п.п. 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку орендована позивачем земельна ділянка відноситься до категорії функціонального використання "землі комерційного використання" (землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо) встановлено коефіцієнт у розмірі 2,5.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність дій відповідача на внесення змін до договору, що спрямовані на порядок розрахунку розміру витрат на компенсацію податку на землю.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем, крім здійснення своєї основної діяльності, укладені договори суборенди орендованих приміщень з метою розміщення, зокрема, атракціонів, торгівельного об'єкту з продажу товарів непродовольчої групи, пунктів торгівлі ювелірними виробами, ксерокопіювання, їдальні, дитячого кафе, буфету, тощо.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що при розрахунку суми плати за землю правомірно застосовувався коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у розмірі 2,5 як для земель комерційного використання.

Посилання позивача у поданій касаційній скарзі на необхідність включення при виставленні рахунків на відшкодування витрат зі сплати податку на землю суми ПДВ колегія суддів відхиляє, оскільки договором сторони передбачили обсяги грошових витрат (п. 5.1.13 договору). Позивач сплачував податок на землю, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у розмірі 2744,93 грн. за 1 місяць.

Вираховуючи вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення 4702,08 грн. є правомірними, зважаючи на необхідність відшкодування позивачем плати за землю за спірні місяці до бюджету у розмірі 2744,93 грн. в місяць за 0,1880 га пропорційно до орендованої відповідачем площі, а також відшкодування відповідачем витрат зі сплати податку на землю за спірний період в сумі 2482,62 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.