Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.за участю представників: прокуратури: ДП "Донецька залізниця": ДПВО "Луганський верстатобудівний завод": третьої особи: відповідача: виконавчої служби: Громадський С.О. -посв. №000645, не з'явились, повідомлені належно, не з'явились, повідомлені належно, не з'явились, повідомлені належно, Свірська Н.П. -дов. від 28.05.12, Рубель І.В. -посв. №0046, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.12 у справі № 45/72-42/374т №45/180-50/48 Господарського суду міста Києваза скаргою на дії у справі за позовом до третя особа про та у справі за позовом до Державного агентства резерву України Державної виконавчої служби України №45/72-42/374т Господарського суду міста Києва Державного підприємства "Донецька залізниця" Державного агентства резерву України (правонаступник Державного комітету України з державного матеріального резерву) Державна казначейська служба України стягнення 246100 грн. №45/180-50/48 Господарського суду міста Києва Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" Державного комітету України з державного матеріального резерву про за участю стягнення 188574,90 грн. Прокуратури міста Києва

Державне підприємство "Донецька залізниця" та Державне підприємство виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод звернулися з позовами до Господарського суду міста Києва про стягнення з Державного агентства резерву України (правонаступник Державного комітету України з державного матеріального резерву) витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей держматрезерву у розмірі 246832,88 грн. (справа № 45/72-42/374т) та 188574,60 грн. (справа №45/180-50/48.

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 14.07.10 (суддя Балац С.В.) та від 11.10.10 (суддя Головатюк Л.Д.) було стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 205847,51 грн. боргу, 2058,47 грн. державного мита, 196,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 19158,21 грн. витрат на проведення експертизи; в решті позову відмовлено; та стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" 188574,90 грн. боргу, 1885,75 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання судових рішень Господарським судом міста Києва було видано накази від 28.03.11 та від 18.01.11 про стягнення вказаних сум.

Державне агентство резерву України 16.07.12 звернулося до місцевого господарського суду зі скаргами (з урахуванням доповнень і уточнень) на дії Державної виконавчої служби України, в яких просило: 1)визнати незаконною діяльність Державної виконавчої служби щодо стягнення 797042,66 грн. з рахунку №35220003004115, на якому обліковуються кошти, що використовуються на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного резерву; та 2)зобов'язати виконавчу службу повернути 797042,66 грн., стягнутих з рахунку №35220003004115. Скаржник вказував на те, що спірні кошти списані з неналежного рахунку, з порушенням порядку проведення операцій з коштами Державного бюджету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.12 зазначені скарги у справах №45/180-50/48 та №45/72-42/374т об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.12 (суддя Головатюк Л.Д.) визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо стягнення коштів за наказами Господарського суду міста Києва від 18.01.11 у справі №45/180-50/48 та від 28.03.11 у справі №45/72-42/374т в загальній сумі 797042,66 грн. з рахунку №35220003004115, на якому обліковуються кошти, котрі використовуються на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного резерву. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що списання спірних коштів здійснено виконавчою службою з неналежного рахунку та з порушенням Бюджетного кодексу України (2542-14) , Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , що призвело до нецільового використання бюджетних коштів. Провадження в іншій частині скарги припинено, оскільки вимога про повернення перерахованих коштів повинна розглядатися в межах позовного провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.12 (судді: Верховець А.А., Авдеєв П.В., Тищенко А.І.) перевірена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Державна виконавча служба України, в якій просить скасувати судові акти у справі та відмовити у задоволенні скарги відповідача повністю. Скаржник вважає, що господарськими судами були порушені приписи статті 124 Конституції України, статей 1, 27, 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 09.03.11), пункти 3, 24, 25, 26, 27 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 №845 (845-2011-п) . Скаржник не погоджується з висновком судів про недотримання державним виконавцем вимог закону при безспірному списанні спірних коштів. При цьому, він наголошує на тому, що державним виконавцем неодноразово направлялися платіжні вимоги для списання коштів з рахунку визначеного боржником, проте такі були повернуті виконавчій службі через відсутність коштів на рахунку боржника.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права під час прийняття судових актів, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Господарського суду міста Києва від 14.07.10 у справі №45/72-42/374т було стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 205847,51 грн. боргу за відповідальне зберігання матеріальних цінностей держматрезерву, 2058,47 грн. державного мита, 196,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 19158,21 грн. витрат на проведення експертизи; рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.10 у справі №45/180-50/48 стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" 188574,90 грн. боргу за відповідальне зберігання матеріальних цінностей держматрезерву, 1885,75 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання зазначених рішень (котрі набрали законної сили) Господарським судом міста Києва 18.01.11 і 28.03.11 було видано накази про стягнення вказаних сум. Господарськими судами попередніх інстанцій також установлено, що за заявами стягувача 18.02.11 та 30.05.11 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №24618359, ВП №26906649. На запит виконавчої служби боржник повідомив платіжні реквізити для списання спірних коштів, а саме: КПК (1001-05) - 5121030 "Відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат, пов'язаних з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву"; рахунок №35224009004115; платник -Державне агентство резерву України; код ЄДРПОУ -37472392; банк платника -Державна казначейська служба України; МФО -820172. Втім, як установили суди і це підтверджено матеріалами справи, Державна казначейська служба України на вимогу виконавчої служби 09.07.12 перерахувала 797042,66 грн. з рахунку №35220003004115, на якому обліковуються кошти, котрі використовуються на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного резерву; за кодом економічної класифікації видатків державного бюджету (КЕКВ) - 2200. Тобто, як встановлено судами, за спірними наказами були списані бюджетні кошти, що виділялися бюджетним розписом для інших цілей, а саме: на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного резерву. Як убачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України, в якій просив визнати незаконними дії виконавчої служби щодо стягнення 797042,66 грн. з рахунку №35220003004115, на якому обліковуються кошти, котрі використовуються на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного резерву. Водночас скаржник просив зобов'язати виконавчу службу повернути, стягнуті із вказаного рахунку, кошти. Задовольняючи частково цю скаргу, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що списання спірних коштів здійснено виконавчою службою в порушення бюджетного законодавства, з неналежного рахунку, за іншим кодом економічної класифікації видатків бюджету. Відповідно до приписів статті 45 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України). За приписами статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа. Згідно зі статтею 25 названого Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець упродовж трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (606-14) . Відповідно до приписів статі 75 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 №845 (845-2011-п) затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 19 цього Порядку передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Разом з цим, пунктом 1 статі 23 Бюджетного кодексу України (2542-14) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 14 статі 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" унормовано, що у 2012 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 7 і 8 цього Закону, спрямовуються відповідно на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву (за рахунок джерел, визначених пунктом 29 статті 4 цього Закону, та 90 відсотків джерел, визначених пунктом 13 статті 4 цього Закону). Водночас за приписами статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпис державного бюджету -це документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період. Примірник затвердженого розпису Державного бюджету України передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до закону про Державний бюджет України. Дослідивши обставини справи та надавши оцінку доводам скаржника, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про недотримання державним виконавцем вимог закону при безспірному списанні грошових коштів з рахунку відповідача. При цьому, суди установили, що погашення заборгованості за відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву було здійснено за рахунок коштів, що спрямовуються на накопичення (приріст) матеріальних цінностей держматрезерву; за кодом економічної класифікації видатків державного бюджету (КЕКВ) -2200, який призначений для створення державних запасів і резервів; що таке списання призвело до нецільового використання бюджетних коштів. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання неправомірними дій державної виконавчої служби із списання спірних грошових коштів, колегією суддів визнаються обґрунтованими. Доводи скаржника визнаються непереконливими, позаяк не спростовують викладеного та установленого судами, а відтак касаційна скарга задоволенню не підлягає.

В частині припинення провадження за скаргою боржника судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.

Відтак, відсутні підстави для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.12 у справі №45/72-42/374т№45/180-50/48 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.