головуючого судді Дерепи В.І. суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.08.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у справі № 2/5007/33/12 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

позивача: Бур'ян В.В.- предст. (дов. від 10.12.2012р.)

відповідача: Чміль В.В.- предст. (дов. від 12.01.2012р.)

від третьої особи: не з'явився

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про визнання виконавчого напису, який зареєстрований в реєстрі за №686, вчинений 19.03.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.08.2012 року (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року (судді Дужич С.П., Саврій В.А., Філіпова Т.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано правомірністю вчинення нотаріусом виконавчого напису, який зареєстрований в реєстрі за №686.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" просить рішення Господарського суду Житомирської області та постанову Рівненського апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити, а рішення судових інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 26.08.2010 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", як лізингодавцем, правонаступником якого є відповідач та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро", як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603, відповідно до умов якого лізингодавець передав лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175х12261,03), загальною вартістю 2 145 680,25грн. у т. ч. ПДВ, а лізингоодержувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1.2 договору сторони встановили право лізингодавця вимагати повернення переданого предмету лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингових платежів більше 30 днів.

Пунктом 3.1.6 договору сторони передбачили право лізингодавця відмовитись від договору та вимагати повернення простроченої заборгованості і вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо прострочення сплати лізингових платежів складає більше 30 днів.

Згідно з п. 4.3 договору черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі -через кожні 3 місяці.

Відповідно до п. 4.4 договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

24.09.2010 року предмет лізингу було передано від відповідача позивачу за Актом №1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

23.11.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. було повідомлено позивача про заяву відповідача, згідно якої відповідач просив позивача погасити заборгованість за договором фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 за період з 24.09.2011р. по 31.10.2011р. та попередив, що у іншому випадку, відповідач використає своє право на відмову від договору та звернеться до приватного нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис про повернення предмета лізингу у безспірному порядку.

13.03.2012 року ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги С.Е. із заявою вчинити виконавчий напис на Договорі фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 про повернення від СТОВ "Еталон-Агро" на користь ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" комплекту обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175х12261,03), загальною вартістю 2145680,25грн. у т. ч. з ПДВ, з причини прострочення заборгованості зі сплати чергових лізингових платежів за період з 24.09.2011р. по 31.10.2011р.

19.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. був учинений виконавчий напис №686, яким запропоновано лізингоодержувачу СТОВ "Еталон-Агро" повернути лізингодавцю - ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" об'єкт фінансового лізингу по Договору фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 з причини прострочення заборгованості зі сплати чергових лізингових платежів за період з 24.09.2011р. по 31.10.2011р.

Судами також встановлено, що станом на 19.03.2012р. заборгованість за лізингові платежі, які виставлялись позивачеві рахунком на оплату №8026 від 01.11.2011р. на суму 30 173,63грн. та рахунком на оплату №8025 від 01.11.2011р. на суму 68 968,29грн. погашена не була.

23.03.2012р. відділом ДВС Андрушівського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.03.2012р.

27.02.2012р. рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №16/5007/156/11 задоволено позов ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до СТОВ "Еталон-Агро" про стягнення в сумі 71 345,99грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача, з урахуванням збільшених позовних вимог 166 903,89грн. -основного боргу по сплаті лізингових платежів, 2989,73грн. -пені, 578,66грн. -річних, 3409,42грн. -судового збору. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р.

Предметом спору є вимога позивача про визнання виконавчого напису, який зареєстрований в реєстрі за №686, вчинений 19.03.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з відсутністю з боку лізингодавця попередньої відмови від договору або розірвання договору, а також у зв'язку з тим, що заборгованість позивача перед відповідачем була стягнута у судовому порядку, відповідно, підстави для повторного стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса - відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізиигоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року (z0283-04) (в редакції, чинній станом на час вчинення виконавчого напису).

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п.282 Інструкції (z0283-04) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п.284 Інструкції (z0283-04) заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції (z0283-04) встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (1172-99-п) , для одержання виконавчого напису нотаріусу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Враховуючи, що за спірним виконавчим написом нотаріуса суть відповідальності та майнової вимоги стягувача до боржника є повернення майна, власником якого є стягувач, то для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, боржник зобов'язаний довести відсутність права стягувача вилучити у нього предмет лізингу, а в цій справі це рівнозначне доведенню факту відсутності протягом строку дії договору обставин, які свідчать про прострочення сплати лізингових платежів.

Судами встановлено, що стягувачем та нотаріусом дотримано умови вчинення виконавчого напису, встановлені ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (1172-99-п) , а саме: стягувач- лізингодавець подав нотаріусу копії надісланих раніше на адресу лізингоодержувача рахунків, з відміткою про їх неоплату лізингоодержувачем, оригінал договору фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603.

Також судами встановлено, що прострочення сплати лізингових платежів за Договором мало місце за період з 24.09.11р. по 30.10.2011р., що надало право лізингодавцю вимагати від лізингоодержувача повернення предмета лізингу. Відповідний обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу лізингодавцю виник в силу ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг". При цьому, судами мотивовано зазначено, що ні договором, ні чинним законодавством України не передбачено, що відповідач не вправі вимагати повернення предмету лізингу у зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів, за відсутності попередньої відмови від договору чи його розірвання.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2012р. у справі №16/5007/156/11 задоволено позов ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до СТОВ "Еталон-Агро" про стягнення в сумі 71 345,99 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача, з урахуванням збільшених позовних вимог 166 903,89 грн. -основного боргу по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603, 2989,73 грн. -пені, 578,66 грн. -річних. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. При цьому, судами обґрунтовано зазначено, що наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості по лізинговим платежам не позбавляє лізингодавця права вимагати від боржника повернення об'єкту лізингу, у тому числі, за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, майнова вимога повернути предмет лізингу є безспірною і виконавчий напис вчинено на законних підставах.

Посилання позивача на те, що у матеріалах справи відсутні докази одержання ним рахунків №8025, №8026, суд касаційної інстанції відхиляє, так як у додатку до заяви вих. №225 від 04.11.2011р., яка одержана особисто директором позивача 23.11.2011р. без жодних застережень, як додаток до заяви перелічені наведені рахунки.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним та місцевим господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків першої та апеляційної інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 02.08.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у справі №2/5007/33/12 залишити без змін.