головуючого -судді Дерепи В.І., суддів : Грека Б.М., -(доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.12 у справі № 5011-69/5374-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання положень договору недійсними за участю представників від: позивача Шевцов І.В. (дов. від 03.01.12) відповідача Пац В.О. (дов. від 16.03.12)

Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання не дійсними пунктів 3.6, 5.1 договору № 14/126/11 купівлі-продажу природного газу від 31.01.12.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.12 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шапрана В.В., суддів:

Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), у позові відмовлено з посиланням на те, що спірні умови договору не суперечать положенням чинного законодавства.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що спірні положення договору не відповідають змісту Типового договору.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 31.01.11 між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", (змінило найменування на Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз") укладено договір № 14/126/11 купівлі-продажу природного газу.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати покупцеві у 2011 року імпортований природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі 6 904,400 куб.м. з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами. Відповідно до пункту 3.1 договору газ поставляється в строк з 01.01.11 по 31.12.11.

Відповідно до пункту 3.6. договору не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Підставою для остаточних розрахунків є акти.

Згідно з пунктом 5.1. договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки.

14.02.11 набрала чинності постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України № 212 від 10.02.11 (v0212227-11) "Про затвердження Типового договору на купівлю - продаж природного газу".

23.04.12 Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" посилаючись на вищевказану постанову, звернулось з позовом до господарського суду про визнання не дійсними пунктів 3.6, 51 договору № 14/126/11 купівлі-продажу природного газу від 31.01.12.

Судами як першої, так і апеляційної інстанцій в позові відмовлено з посиланням на законність умов договору. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки судів з огляду на наступне.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, Відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; відповідно до ч.6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналізуючи вищевказані правові норми, Вищий господарський суд України приходить до висновку, за змістом ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, підставами недійсності договору можуть бути: дефект форми, дефект волі, дефект закону. Позивач посилається на те, що договір (п.3.6 та 5.1) укладений з дефектом закону, зокрема, ці положення договору суперечать положенням типового договору, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 212 від 10.02.11 (v0212227-11) .

Втім, такі посилання скаржника не відповідають дійсності, оскільки п.3.6 договору відповідає п.3.4 Типового договору, а п. 5.1 спірного договору відповідає п.6.1 Типового договору.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.12 у справі №5011-69/5374-2012 залишити без змін.