Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на постанову від 11.10.2012 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5017/903/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" до приватного акціонерного товариства "Професіонал" про стягнення 259 582, 68 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЛазоренко І.В. (дов. від 03.01.2012)Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

22.03.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернулось з позовом до приватного акціонерного товариства "Професіонал" про стягнення 259 582,68 грн.

04.05.2012 від ПрАТ "Професіонал" до господарського суду Одеської області надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позов ТОВ "Євро Лізинг" не визнає, просив відмовити в його задоволенні та стягнути з ТОВ "Євро Лізинг" на користь ПрАТ "Професіонал" 50 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2012 (суддя М.Никифорчук) у задоволенні позову відмовлено; присуджено до стягнення з ТОВ "Євро Лізинг" на користь ПрАТ "Професіонал" 50 000,00 грн. судових витрат - витрат на оплату послуг адвоката з посиланням на таке.

06.09.2007 між ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавець) та ТОВ "Паркінг Люкс" (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №449, відповідно до умов якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з Замовленням на транспортний засіб.

Відповідно до п. 13.2 даного Договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення Лізингодавця, тобто на його вимогу, перерахувати в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання Договору, та сплати неустойку за дострокове припинення Договору фінансового лізингу в сумі п'яти середньомісячних лізингових платежів.

06.09.2007 між ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавець) з однієї сторони, ТОВ "Паркінг Люкс" (Лізингоодержувач) з другої сторони та ПрАТ "Професіонал" (Поручитель) з третьої сторони уклали договір поруки № 449/П/1 за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Лізингоодержувачем в другу чергу відповідати за виконання Лізингоодержувачем всіх його фінансових зобов'язань перед Лізингодавцем, які виникли із Договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 (п. 1.1).

Згідно з п.п. 1.2-1.3 даного Договору Поручитель відповідає перед Лізингодавцем у тому ж об'ємі, що і Лізингоодержувач. Відповідальність Поручителя і Лізингоодержувача перед Лізингодавцем є солідарною.

Відповідно до п.п. 2.2-2.4 цього Договору у випадку не виконання Лізингоодержувачем своїх фінансових зобов'язань за Договором лізингу, Лізингодавець має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання протягом п'яти днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання на користь Лізингодавця у строк, визначений п.2.2 даного Договору, шляхом перерахування суми, вказаної у вимозі Лізингодавця, на банківський рахунок Лізингодавця.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2009 у справі №15/10-09-477, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2009, присуджено до стягнення з ТОВ "Паркінг Люкс" та ПрАТ "Професіонал" на користь ТОВ "Євро Лізинг" солідарно заборгованості за Договором фінансового лізингу №449 за період з 20.11.2008 по 20.03.2009 в сумі 308 231,36 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2009 у справі №6/117-09-2855 присуджено до стягнення з ТОВ "Паркінг Люкс" на користь ТОВ "Євро Лізинг" борг, який складається зі штрафних санкцій за неналежне виконання ТОВ "Паркінг Люкс" своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 у розмірі 259 582,68 грн., а саме: 256 703,15 грн. - сума неустойки, 2 567,03 грн. - витрати зі сплати державного мита та 312,50 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.

Посилаючись на дані рішення господарського суду та ч.2 ст. 35 ГПК України, позивач зазначив, що рішенням від 15.07.2009 у справі № 15/10-09-477 встановлений факт укладення Договору поруки №449/П/1 та обов'язок ПрАТ "Професіонал" виконати перед ТОВ "Євро Лізинг" зобов'язання за Договором фінансового лізингу №449 в разі не виконання їх ТОВ "Паркінг Люкс", у зв'язку з цим, ТОВ "Євро Лізинг" просив на виконання рішення суду від 05.11.2009 у справі № 6/116-09-2855, присудити до стягнення з ПрАТ "Професіонал" борг у розмірі 259 582,68 грн.

Вирішуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 33, п.5 ст. 54 ГПК України, позивач не довів усіх обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, та не привів обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, не вказав законодавство, на підставі якого подано позов.

Приймаючи до уваги, що ПрАТ "Професіонал" не було стороною у справі №6/117-09-2855, у якій прийняте рішення від 05.11.2009, позивач не має права посилатись на жодні встановлені факти цим рішенням, а суд не вправі брати до уваги при вирішенні даного спору. Крім того, безпідставні є посилання позивача щодо стягнення з ПрАТ "Професіонал" судових витрат, а саме: держмито в сумі 2567,03 грн. та ІТЗ судового процесу в розмірі 312,50 грн., які не мають відношення до Договору поруки №449/П/1 від 06.09.2007 та Договору фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007. Також суд першої інстанції відмовив ТОВ "Євро Лізинг" у задоволенні позову в розмірі 256703,15 грн. неустойки, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, який відповідно до ст.ст. 258, 261 ЦК України складає один рік, початок перебігу позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, згідно з матеріалами справи позивач довідався про порушення свого права, а саме, що йому боржником не сплачено неустойку відповідно до п.13.2 Договору фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007, як і про осіб, які порушили його право, а саме Лізингоодержувача та Поручителя, 16.05.2009, тобто протягом 10 днів, після того як позивач своїм листом №6986 від 06.05.2009 повідомив Лізингоодержувача про те, що договір фінансового лізингу №449 припинений з 22.04.2009. Протягом року, починаючи з 16.05.2009, ТОВ "Євро Лізинг" до ПрАТ "Професіонал", як до солідарного боржника, позовні вимоги не пред'являв.

Згідно з ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Відповідно до ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Паркінг Люкс" штрафних санкцій 17.07.2009, що вбачається з копії позовної заяви з відповідною відміткою, то строк позовної давності зі звернення до суду з цими ж вимогами до солідарного боржника ПрАТ "Професіонал" почався з 18.07.2009 і закінчився 18.07.2010.

Частина 3 ст. 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем відповідна заява про застосування позовної давності викладена у відзиві на позов. При таких обставинах суд у відповідності з вимогами чинного законодавства, а саме, ч.4 ст. 267 ЦК України, відмовив у позові про стягнення 256 703,15 грн. штрафу.

До того ж, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2010 у справі №15/10-09-477, яка залишена без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, ПрАТ "Професіонал" надана відстрочка виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2009 у справі №15/10-09-477 до 05.10.2011. Згідно з платіжним дорученням №2 від 16.12.2011 ПрАТ "Професіонал" сплатило ТОВ "Євро Лізинг" суму заборгованості у розмірі 326589,01грн. Отже, ПрАТ "Професіонал", як солідарний боржник перед позивачем не має заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 (колегія суддів: Е.Андрєєва, В.Лисенко, П.Мацюра) рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2012 залишене без зміни з огляду на таке.

Оскаржуючи рішення, позивач навів ті ж самі доводи, що зазначені ним в позовній заяві, яким місцевий суд дав належну оцінку.

Заявник апеляційної скарги послався і на ту обставину, що, як він вважає, стягнення за послуги адвоката у розмірі 50 000 грн. надто велика та не відповідає сумі заявлених позовних вимог. На думку скаржника, вартість адвокатських послуг має не перевищувати 14 500 грн.

З доводами скаржника і в зазначеній частині колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.04.2012 ПрАТ "Професіонал" (Клієнт) та адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "ЛЕКС НОЛЕДЖ" (Компанія) укладений Договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Компанією правової допомоги та представництво інтересів ПрАТ "Професіонал" у справі №5017/903/2012 за позовом ТОВ "Євро Лізинг" до ПрАТ "Професіонал" про стягнення грошової суми, яка на час підписання цього договору розглядається в господарському суді Одеської області. Згідно з п.5.2. даного Договору ПрАТ "Професіонал" зобов'язане сплатити Компанії протягом 10 днів з моменту підписання цього Договору гонорар у розмірі 50 000,00 грн. Згідно з рахунком-фактурою № 1/23-04-12 від 23.04.2012 ПрАТ "Професіонал" сплатило Компанії в повному обсязі гонорар, що підтверджується платіжним дорученням № 414 від 28.04.2012 Крім того, відповідно до листа від 04.05.2012 ПрАТ "Професіонал" не має жодних претензій до якості роботи адвоката Компанії

Судові рішення попередніх інстанцій оскаржені у касаційному порядку позивачем.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами, заявленими до поручителя, оскільки пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється з моменту припинення всіх фінансових зобов'язань боржника за договором фінансового лізингу. А тому при невиконанні боржником зобов'язань, присуджених до їх виконання судовим рішенням, порука діє протягом дії наказу, виданого на виконання рішення суду, тобто до 17.11.2012.

Судом першої інстанції у порушення ч.1 ст. 27 ГПК України не залучено до участі боржника як третьої особи на стороні відповідача.

Позивачем до позовної заяви не додано розрахунки неустойки, стягнення якої є предметом позову.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Позов заявлений про присудження до стягнення з відповідача як поручителя за договором фінансового лізингу неустойки. Правомірність застосування лізингодавцем до лізингоодержувача відповідальності за неналежне виконання умов фінансового лізингу у формі сплати неустойки встановлено рішенням суду від 05.11.2009 шляхом присудження до стягнення такої неустойки з лізингоодержувача (боржника). Невиконання боржником судового рішення стало підставою для заявлення такої ж вимоги до поручителя.

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зважаючи на те, що порушення зобов'язання боржником встановлене рішенням суду, таке рішення має преюдиційне значення у відповідності до ч.2 ст. 25 ГПК України, так як боржники і поручитель несуть солідарну відповідальність. При необхідності суду встановити можливий обсяг виконання боржником судового рішення, суд у відповідності до положень ст. 27 ГПК України та на підставі ч.1 ст. 555 ЦК України залучає боржника до участі у справі.

А тому посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивачем не залучено до участі у справі боржник як на обставину заперечення проти позову є помилковим.

Відповідно до положень ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Тобто сплив позовної давності як підстава для відмови у позові, застосовується лише за позовними вимогами, які судом визнаються обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсолідарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 1.1. договору поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед лізингодавцем у другу чергу відповідати за виконання лізингоодержувачем усіх його фінансових зобов'язань.

Тобто до поручителя вимоги з виконання фінансових зобов'язань можуть бути заявлені у випадку невиконання лізингоодержувачем всіх зобов'язань.

Зазначена умова договору не деталізує поняття невиконання боржником зобов'язання, наслідком якого є застосування відповідальності до поручителя як відповідальності у другу чергу.

За нормами цивільного права невиконання зобов'язання є сплив строку його виконання.

Положення ст. 619 К України визначена субсидіарна відповідальність як додаткова відповідальність. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Заявлена позовна вимога до боржника, за результатом розгляду якої ухвалене рішення, є обставиною, що підтверджує відмову боржника задовольнити вимогу кредитора.

Виходячи з наведеного, посилання заявника касаційної скарги (кредитора) на чинність договору поруки до закінчення чинності наказу про примусове виконання боржником зобов'язання, є помилковим.

Зважаючи на те, що кредитором заявлені обґрунтовані вимоги до поручителя, однак зі спливом строку позовної давності, застосування якого заявлено поручителем, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у позові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 у справі №5017/903/2012 залишити без зміни.