розглянувши касаційну скаргу Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року у справі господарського суду Волинської області №5004/556/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" про стягнення 943 700, 67 грн. заборгованості по рахунках та штрафних санкцій,

В травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 535 874,56 грн., інфляційних втрат в розмірі 4 684,72 грн., пені у розмірі 37 407,00 грн., 7 223,17 грн. - 3% річних, 58 511,22 грн. - 7% штрафу, посилаючись на порушення останнім умов укладеного договору купівлі-продажу природного газу №14/2333/11 від 30 вересня 2011 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 1 серпня 2012 року (суддя Якушева І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 835 874, 56 грн. боргу, 18 703, 50 грн. пені, 4 684, 72 грн. інфляційних втрат, 7 223, 17 грн. - 3% річних, та 17 704, 75 грн. судового збору. В частині стягнення 18 703, 50 грн. пені та 58 511, 22 грн. 7% штрафу -в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року рішення суду скасовано в частині відмови у стягненні пені та штрафу. Постановлено викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задоволити. Стягнути з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло", яке знаходиться у м.Ковель, вул. Володимирська, 97-а (код ЄДРПОУ 30514446) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке знаходиться у м.Київ, вул.Б. Хмельницького, 6, (код ЄДРПОУ 20077720) 835 874 грн. 56 коп. заборгованості по розрахунках, 37 407 грн. 00 коп. пені, 58 511 грн. 22 коп. - 7% штрафу, 4 684 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 7 223 грн. 17 коп. - 3% річних та 17 704 грн. 75 коп. судового збору."

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами у справі укладено договір (далі договір) на купівлю-продаж природного газу №14/2333/11 відповідно п.1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в порядку та на умовах погодженими сторонами в договорі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання договору позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 1 180 778 тис.м3 на загальну суму 1 545 874, 56 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року (т.1, а.с. 17). Вартість отриманого природного газу частково оплачена в сумі 710 000,00 грн., що підтверджується довідкою про операції з відповідачем (т.1, а.с. 19).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи документи та оцінивши їх в сукупності, правильно погодився з висновками суду першої інстанції, що, поставлений, на виконання умов договору, Позивачем природний газ оплачено відповідачем частково, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 835 874, 56 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річні від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 4 684, 72 грн. інфляційних втрат та 7 223, 17 грн. - 3% річних з огляду на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого газу вчасно та в повному обсязі не здійснив.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Апеляційною інстанцією встановлено, що пунктом 7.2 сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку покупцеві газу або обмежити поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми за боргованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Відповідно п.3 ст. 83 ГПК України, передбачено право господарського суду, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, штрафу, пені, які підлягають стягненню.

Також, згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи вимоги позивача в частині стягненні з відповідача 18 703, 50 грн. пені та 58 511, 22 грн. 7% штрафу, повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законне судове рішення, яке необхідно залишити без змін.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.