розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" про стягнення заборгованості,

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 1683182,88 грн. заборгованості, в тому числі 824246,08 грн. інфляційних втрат, 719922,14 грн. пені, 139014,65 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №14/134/11 від 31.01.2011 року.

Заявою поданою до суду 17.04.2012 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 824246,08 грн. інфляційних витрат, 137499,80 грн. 3% річних та 712077,09 грн. пені (т.1, а.с.117-119).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2012 року (суддя Пукас А.Ю) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 712077,09 грн. пені, 137499,80 грн. 3% річних, судові витрати. В частині вимог про стягнення 824246,08 грн. інфляційних втрат в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2012 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в задоволені інфляційних втрат в сумі 824246,08 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 824246,08 грн.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 31 січня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №14/134/11 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати покупцеві (відповідачу) в 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплачувати природний газ в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.5.1 укладеного договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковими угодами, які укладались до основного договору, змінювалась вартість газу, що є предметом основного договору, а також обсяг газу, що поставляється (т.1, а.с.19-25).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов укладеного договору позивачем за період з січня по грудень місяць 2011 року було поставлено відповідачеві природний газ обсягом 38472,551 тис. куб. м на загальну суму 121231643,30, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, суд вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ своєчасно не виконав, внаслідок чого позивачем відповідачеві були нараховані 3% річних в сумі 137499,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 824246,08 грн. та пеня в розмірі 712077, 09 грн., що стало підставою для звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.6.2 укладеного договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, передбачені пунктом 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, місцевий господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 712077,09 грн. пені за період з 15.02.2011 року по 03.02.2012 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, приймаюче оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 137499,80 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 824246,08 грн. інфляційних, нарахованих за період з лютого 2011 року по лютий 2012 року, позивач інфляційні втрати за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості спожитого ним потягом лютого-червня, вересня та листопада 2011 року -січня 2012 року природного газу нараховував відповідачеві у лютому, березні, квітні, травні, червні, вересні, листопаді та грудні 2011 року, а також у січні 2012 року. Інфляційні втрати у липні, серпні, жовтні 2011 року позивачем не нараховувались, оскільки індекс інфляції за ці місяці був від'ємним.

Крім того, у розрахунках позивача також відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж.

В Рекомендаціях Верховного Суду України стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які містяться в листі від 03.04.1997 року №62-97р (v2-97700-97) передбачено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати отриманого ним від позивача природного газу існувала менше ніж 15 календарних днів.

Тому, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на таку суму заборгованості інфляційні втрати не нараховуються, оскільки в такому випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, стягнув з відповідача на користь позивача суму пені та 3% річних, відмовивши позивачеві в частині стягнення з відповідача 824246,08 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.