Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Василевська А.А., Заїка А.О. Юрченко П.Н., Поляк О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Б'юті медіа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2012 року у справі № 44/603 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Б'юті медіа"про стягнення 25 793,25 грн.та за зустрічним позовом до про товариства з обмеженою відповідальністю "Б'юті медіа" товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк" стягнення 26 350 грн.

У жовтні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з ЗАТ "Б'юті медіа" заборгованості в сумі 25 793, 25 грн. за виконані за укладеним між ними 06.10.2010 р. договором № 75 на виготовлення друкованої продукції роботи, з яких 23 750 грн. -сума основного боргу, 177,15 грн. -3% річних, 932,55 грн. -інфляційні нарахування, 929 грн. -пеня.

06.12.2010 р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ "Новий друк" 26 350,00 грн. збитків, спричинених друком бракованої продукції.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.01.2011 р. (суддя -Чеберяк П.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р. (головуючий -Ропій Л.М., судді -Кондес Л.О., Рябуха В.І.), первісний позов задоволено.

Стягнуто з ЗАТ "Б'юті медіа" на користь ТОВ "Новий друк" 23 750,00 грн. основного боргу, 929,00 грн. пені, 932,55 грн. інфляційних втрат, 177,15 грн. 3% річних, а всього - 25 788,70 грн. та судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р., а справу направити до апеляційного господарського суду для розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 06.10.2009 р. між сторонами укладено договір № 75 на виготовлення друкованої продукції, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується виготовити друковану продукцію відповідно з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до договору, що є його невід'ємними додатками, та передати відповідачеві у власність.

Згідно п. 3.1. договору, умови платежів та порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактурами.

09.07.2010 р. сторони підписали додаткову угоду № 4 від 09.07.2010 р. про виготовлення поліграфічної продукції - журнал "Peluquerias Hair Styles" загальною кількістю - 2 000 примірників на суму, що в еквіваленті становить -79 170,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. даної угоди відповідач протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди повинен перерахувати на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату в розмірі 70 % від вартості продукції.

Вартість продукції у розмірі 30 % відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-банківських днів з моменту відвантаження позивачем виготовленої продукції (п. 4.4. додаткової угоди).

На виконання умов договору та додаткової угоди, 15.07.2010 р. відповідач здійснив передоплату 70 % вартості продукції в розмірі 55 420,00 що підтверджується банківською випискою № 188 від 15.07.2010 р. 19.07.2010 р. позивач виготовив та передав відповідачу поліграфічну продукцію: журнал "Peluquerias Hair Styles" загальною кількістю 2000 примірників на суму 79 170,00 грн., а відповідач прийняв продукцію, що підтверджується накладною № 1797 від 19.07.2010 р. та довіреністю № 5 від 19.07.2010 р.

Відповідач направив на адресу позивача лист № 26/07-10 від 26.07.2010 р., яким повідомив останнього про виявлення істотних недоліків якості продукції під час її прийняття та про забезпечення проведення експертної оцінки якості продукції.

30.07.2010 р. відповідач звернувся до позивача з претензією, у якій, посилаючись на висновок експертизи від 26.07.2010 р., яка була проведена спеціалістом поліграфічної компанії "Укрпринтком", запропонував оцінити заподіяну йому шкоду в сумі 30% від вартості бракованої продукції.

Позивач претензію відповідача відхилив та направив на його адресу лист № 304 від 16.09.2010 р. з вимогою про перерахування 23 750,00 грн. та претензію № 329/1 від 06.10.2010 р. про сплату боргу.

Згідно із ч. 1. ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній робот.

Відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України та п. 4.5. договору, у разі недосягнення сторонами згоди відносно якості виконаних робіт, повинна бути проведена незалежна експертиза відповідності виготовленої продукції умовам договору.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Б'юті медіа" прийняло продукцію без зауважень, що підтверджується накладною № 1797 від 19.07.2010 р., а висновки експертиз, на які посилається в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення 23 750,00 грн. збитків, спричинених друком бракованої продукції, в силу норм ст. 33 ГПК України, не є належними та допустимими доказами, оскільки експертизи були проведені з порушення норм чинного законодавства, то господарські суди правомірно відмовили у задоволені зустрічних позовних вимог.

При цьому, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для покладення витрат на проведення експертиз та досліджень на позивача є обгрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору та додаткової угоди, відповідач перерахував позивачеві 55 420, 00 грн., однак в порушення п. 4.4. додаткової угоди, вартість продукції у розмірі 30% не сплатив, внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 23 750, 00 грн., який суди попередніх інстанцій правомірно стягнули.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та апеляційного господарських судів в частині стягнення з відповідача 932,55 грн. інфляційних втрат, 177, 15 грн. 3 % річних є законними і відповідають обставинам справи.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої продукції за кожний день прострочення.

Таким чином, рішення господарських судів і в частині стягнення з відповідача 929,00 грн. пені також є законними і відповідають обставинам справи.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Б'юті медіа" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2012 року у справі за № 44/603 -без змін.