Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного університету державної податкової служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2012 року у справі № 41/454 за позовом Національного університету державної податкової служби України до товарної біржі "Центральна", за участю третьої особи -товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", про стягнення суми, -

У жовтні 2011 року Національний університет державної податкової служби України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товарної біржі "Центральна" про зобов'язання виконати умови п. 3.3 договору купівлі-продажу № 15/07-08-2 від 15 липня 2008 року шляхом стягнення несплачених коштів в розмірі 306898 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року про порушення провадження у справі, зокрема, до участі у справі в якості третьої особи залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія".

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 грудня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15 липня 2008 року позивач, як продавець, відповідач, як покупець, і третя особа, як посередник, уклали договір купівлі-продажу майна № 15/07-08-2, п. 1.1 якого узгодили, що відповідно до результатів аукціону, проведеного в м. Києві 15 липня 2008 року на товарній біржі "Центральна" за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, 1, готель "Братислава", зал "Форум", позивач продав, а третя особа купила таке майно: лот № 2. Адміністративна будівля загальною площею 1717,86 м2, розташована за адресою: м. Житомир, вул. Мануїльського, 18.

Укладений договір нотаріально не посвідчувався.

Відповідно до п. 1.2 договору стартова ціна продажу на аукціоні складає 760817 грн. згідно звіту про оцінку.

Пунктом 1.3 договору кінцева ціна продажу майна на аукціоні складає 836898,70 грн. і відображена в протоколі аукціону.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що позивач продає, а третя особа купує майно за 836 898,70 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору третя особа перераховує суму кінцевої ціни в національній валюті України на розрахунковий рахунок відповідача протягом 30 календарних днів з моменту укладення сторонами договору, єдиною сумою або рівними частинами протягом цього часу.

Згідно з пунктом 3.3 договору після отримання коштів на свій рахунок відповідач в п'ятиденний строк перераховує отриману суму на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що третя особа на виконання умов договору перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 836898,70 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В той же час, відповідач, з отриманих від третьої особи коштів, перерахував позивачу 530000 грн., й неперерахованими за договором залишились кошти в сумі 306898,70 грн., що стало підставою для звернення позивача суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки предметом договору № 15/07-08-2 є купівля-продаж адміністративного будинку -нерухомого майна, відповідно до приписів ст. 657 Цивільного кодексу України такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно положень ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України моментом укладення такого договору є його нотаріальне посвідчення, в зв'язку з тим, що укладений сторонами справи договір № 15/07-08-2 не посвідчений нотаріально, в силу приписів ст.ст. 215, 216, 220, 236 Цивільного кодексу України, він є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Національного університету державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2012 року у справі № 41/454 -без змін.