розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на постанову від 27.09.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 11/б-5022/1293/2011 господарського суду Тернопільської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області до боржника відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", м. Бережани Тернопільської області про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Окряк А.В. голова комітету кредиторів Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської областіза заявою Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання грошових вимог в сумі 446 995 грн. 27 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 року порушено провадження у справі № 11/б-5022/1293/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області (далі-Кредитор, Фонд) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23.09.2011 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, припинені повноваження органів управління банкрута, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Окряка А.В. тощо.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року (суддя - Сидорук А.М.) відмовлено в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання поточних грошових вимог до Боржника в сумі 446 995 грн. 27 коп.

Не погодившись із цією ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити "позовні вимоги" Фонду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року (головуючий суддя -Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішенням попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року та винести нове рішення у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 23, 25 Закону про банкрутство, ст.ст. 27, 28 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи заяву Фонду із кредиторськими вимогами в сумі 446 995 грн. 27 коп. та відхиляючи визначені в цій заяві вимоги Фонду, місцевий суд встановив, що ці вимоги складають витрати по доставці пільгових пенсій за період листопад -грудень 2011 року -період, коли Боржник вже був визнаний банкрутом, а заробітна плата його працівникам не нараховувалась. За цих же підстав апеляційний суд підтримав висновки місцевого суду про відмову Фонду у задоволенні його заяви із кредиторськими вимогами поточного кредитора в сумі 446 995 грн. 27 коп.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначає, що судами було невірно застосовані спеціальні норми законодавства щодо порядку нарахування внесків, що складають заявлені спірні вимоги.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи.

Так, в п. 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) .

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів в оскаржуваних рішеннях, що відповідні витрати мають відраховуватись Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Фондом, заявлені останнім кредиторські вимоги в сумі 446 995 грн. 27 коп. складають витрати по доставці пільгових пенсій, нараховані за період листопад-грудень 2011, тобто після визнання Товариства банкрутом постановою від 23.09.2011 року, суд касаційної інстанції підтримує висновок судів про відхилення вказаних кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно -після визнання Боржника банкрутом та припинення перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників Боржника.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 20 та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , ст.ст. 1, 22, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -