Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської областіна постанову від 17.07.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 11/б-5022/1293/2011 господарського суду Тернопільської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області до боржника відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", м. Бережани Тернопільської області про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Окряк А.В.голова комітету кредиторів Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання грошових вимог в сумі 500 090 грн. 56 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 року порушено провадження у справі № 11/б-5022/1293/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області (далі-Кредитор, Фонд) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23.09.2011 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, припинені повноваження органів управління банкрута, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Окряка А.В. тощо.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 року (суддя - Сидорук А.М.) визнано поточні грошові вимоги Фонду до Боржника в сумі 500 090 грн. 56 коп., та включено їх до реєстру вимог кредиторів з другою чергою задоволення.

Не погодившись із цією ухвалою, ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод" -арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року (головуючий суддя -Желік М.Б., судді: Кузь В.Л., Малех І.Б.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви Фонду про визнання поточних грошових вимог до Боржника в сумі 500 090 грн. 56 коп.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду попередньої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року та винести нове рішення у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 23, 25 Закону про банкрутство, ст.ст. 27, 28 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи заяву Фонду із кредиторськими вимогами в сумі 500 090 грн. 56 коп., місцевий суд встановив, що ці вимоги складають витрати по доставці пільгових пенсій за період січень - лютий 2012 року та ці вимоги є обґрунтованими. За цих підстав кредиторські вимоги у вказаній сумі були визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів.

Скасовуючи вказане рішення суду та відмовляючи у задоволенні заяви Фонду про визнання кредиторських вимог до Боржника на згадану суму, апеляційний суд зазначив, що нарахування коштів, що складають визначені Фондом кредиторських вимог відбулось після визнання Боржника банкрутом, коли припинилось нарахування та виплата заробітної плати, а тому відсутні підстави для нарахування спірних сум.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, скаржник зазначає, що спірні вимоги не складають ті види внесків, сплата яких залежить від виплати Боржником заробітної плати.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи.

Так, в п. 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) .

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновки апеляційного суду, що відповідні витрати мають відраховуватись Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Фондом, заявлені останнім кредиторські вимоги в сумі 500 090 грн. 56 коп., що складають витрати по доставці пільгових пенсій за період січень - лютий 2012 року, тобто після визнання Товариства банкрутом постановою від 23.09.2011 року, суд касаційної інстанції підтримує висновок апеляційного суду про відхилення вказаних кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно -після визнання Боржника банкрутом та припинення перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників Боржника.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області не спростовують висновків апеляційного суду, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 20 та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , ст.ст. 1, 22, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -