Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧернігівГазСпецСервіс" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" 55 944,00 грн. основної заборгованості; зобов'язати відповідача прийняти виконані позивачем роботи вартістю 57 170,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 28/08/06/1-м від 28.08.2006 р. в частині прийняття та оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-9, т.2 а.с.19-20).

Відповідач у справі - ТОВ "Чернігівський ковальський завод" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що виконання додаткових робіт щодо зовнішньої мережі газопостачання вартістю 55 944,00 грн. ним не замовлялось (т.2 а.с.7-10).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.07.2012 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 28 326,40 грн. заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.102-109).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані роботи у встановлений договором строк, від підписання відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт відмовився, мотиви такої відмови не навів, допустивши заборгованість у розмірі 28 326,40 грн., враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату виконаних робіт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 р. рішення господарського суду Чернігівської області від 05.07.2012 р. залишено без змін (т.2 а.с.146-153).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (т.2 а.с.163-170).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

28.08.2006 р. між ТОВ "ЧернігівГазСпецСервіс" (підрядником) та ТОВ "Чернігівський ковальський завод" (замовником) укладено договір № 28/08/06/1-м, згідно умов якого позивач зобов'язується виконати роботи по обладнанню опалювальної загальною потужністю 150кВт для опалення та гарячого водопостачання адміністративної 3-поверхової будівлі відповідача за адресою: пр-т Миру, 312 в м. Чернігові, а відповідач -прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено правову природу укладеного договору та віднесено його до договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в і форми 3 (п. 2.5.).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконані роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року та актами приймання вмонтованого обладнання і матеріалів виконаних робіт на зовнішні мережі газопостачання та електроосвітлення від 24.12.08 р.

Під час виконання підрядних робіт за договором з незалежних від позивача причин для забезпечення відповідності якості виконаних робіт виникла необхідність виконання додаткових робіт, не обумовлених договором, у зв'язку з чим, підрядником 19.12.2008 р. складено проект додаткової угоди № 1 до договору, за змістом якої позивач запропонував відповідачу внести зміни до договору та доповнити його пунктом стосовно виконання додаткових робіт та їх вартості, зокрема, визначивши вартість додаткових робіт в сумі 1 226,40 грн., в т.ч. ПДВ 204,40 грн., у зв'язку з необхідністю виконання додаткових робіт по обладнанню опалювальної, загальною потужністю 160 кВт для опалення адміністративної 3-поверхової будівлі замовника за адресою: пр-т Миру, 312 в м. Чернігові із застосуванням модуля нагріву МН-80 в кількості 2 шт.

Листом № 19/12/08 від 19.12.2008 р. позивач направив відповідачу додаткову угоду від 19.12.2008 р. на суму 1 226,40 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 55 944,00 грн., довідку за формою КБ-3 на суму 55 944,00 грн., підписані в односторонньому порядку позивачем. Вищезазначені документи відповідачем підписані не були.

В силу ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Разом з тим, як вірно встановлено судами, відповідач не виконав вимог зазначених норм, мотивів відмови від підписання акта не навів, отже, виконані позивачем роботи вважаються прийнятими.

При цьому, згідно висновку № С-76 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2012 р., проведеної Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою, обсяги робіт, вказані в акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 55 944,00 грн. співпадають з фактичними обсягами робіт, що були виконані позивачем на об'єкті. Згідно кошторису, розрахованого експертами, вартість виконаних будівельних робіт, з урахуванням наданих підрядником матеріалів, виходячи з фактично виконаних об'ємів у відповідності до вказаного акту, становить 55 591,00 грн.

На виконання умов договору позивач виконав робіт на суму 96 537,40 грн., при цьому, відповідач перерахував на рахунок позивача 68 211,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок.

Враховуючи наведене, судами встановлено, що заборгованість відповідача за виконані роботи становить 28 326,40 грн. (95 311,00 грн. + 1 226,40 грн. - 68211,00 грн.).

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 28 326,40 грн.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Чернігівської області від 05.07.2012 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 р. у справі № 5028/3/62/2011 господарського суду Чернігівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" -без задоволення.